?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Flag Next Entry
Богдан не від Бога
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Людям, які соромляться своєї біографії, нічого робити в Верховній Раді.

Є не так вже й багато причин, що примусили б чоловіка змінити своє прізвище. Особливо враховуючи те, що в Україні здавна існують патріархальні традиції, згідно з якими син вважається продовжувачем роду саме тому, що при одруженні зберігає прізвище і передає його своїм нащадкам. Прізвище є символом зв’язку між поколіннями, і навіть в нашому далекому від сентиментів суспільстві це щось таки та значить.

Звичайно, бувають випадки, коли до такого кроку можна поставитись з розумінням, наприклад, коли предки нагородили тебе прізвищем на зразок Лох або Дармопук. Але і в такому разі деякі люди не пасують перед знущаннями та приколами (особливо це стосується дитячих років, коли такі речі сприймаються справді болісно). Яскравим тому прикладом є нинішній губернатор Сумської області Юрій Чмир – прізвище у нього, прямо скажемо, не надто поважне, що не завадило йому добитися в житті неабияких успіхів (які при цьому способи використовувалися – це вже інша тема). Можна ще пофантазувати над гіпотетичними причинами відмови від прізвища – ненависть до рідних, якісь меркантильні інтереси… Втім, так чи інакше, таке трапляється у нас вкрай рідко.

Про те, щоб Руслан Мусієнко особливо негативно ставився до свого прізвища, нічого не відомо. Та і що про нього можна сказати – прізвище як прізвище, традиційне українське. Чого б то його соромитись так сильно, щоб при одруженні взяти прізвище дружини – Богдан?

Виявляється, що таки є чого. Тут якраз і маємо той самий згаданий нами меркантильний інтерес – з прізвищем Мусієнко дорога в Верховну Раду для Руслана Дмитровича була би закрита, або принаймні, більш терниста і звивиста. У всякому разі, навряд чи Юлія Тимошенко чи Олександр Турчинов взяли би до списків БЮТу того самого Руслана Мусієнка, який проходив у МВС по оперативній справі “Бобри”. Інша справа – Руслан Богдан, людина, може і невідома, і нічим не славна, зате з чистим прізвищем і великими грошима. А гроші у тій виборчій кампанії вирішували фактично все (хоча з тих пір у цьому плані змінилося не так багато).

Але повернемося до славної кар’єри поки що не вельмишановного нардепа Богдана, а пана Мусієнка. Дивно говорити так про одну й ту саму людину, але разом з прізвищем Мусієнко, здавалось, змінив і все інше – спосіб заробляти гроші, оточення, манеру розмовляти і так далі. Адже з кримінального елемента він перетворився на бізнесмена і члена парламенту, відповідно, якщо десь і з’являвся, то на світських тусовках, а не у колі “братви” у якомусь бандитському барі. Перетворившись на Богдана, Мусієнко і лексикон свій мусив підчистити – все-таки не личить народному обранцеві “ботати на фені”.

Злочинне угрупування, що проходило по справі “Бобри”, як і інші ОПГ (абревіатура, звичайно, російська, але більш звична ніж українські відповідники) 90-х років минулого століття, не гребувало жодними способами заробляння грошей: грабежі, вимагання, рекет і кришування бізнесу були для неї звичайними трудовими буднями. Говорили навіть про те, що Мусієнко і його компаньйони причетні і до більш тяжких злочинів – принаймні, майбутній нардеп двічі проходив по кримінальних справах про навмисне вбивство, зокрема у серпні 1995 -го та у вересні 1997 років.

Як ми розуміємо, справи ці Муся (а саме таке “поганяло” залишилось за наший героєм – чи антигероєм – з часів його буремної молодості) успішно залагодив. Яким чином йому це вдалося, – неважко здогадатися, враховуючи рівень корумпованості правоохоронної системи і її кровні зв’язки з криміналітетом.

А взагалі Мусієнко перебував в полі зору міліції ще з 1993 року – тобто і він, і працівники МВС прекрасно знали, з ким мають справу. Щодо цього епізоду з біографії Мусієнка-Богдана можемо знайти зовсім небагато свідчень в інтернеті – цілком зрозуміло, що все “зайве” звідти забрали за наполегливим проханням нардепа, підкріпленим, де це було потрібно, банкнотами.

Звичайно, члени цього ОПГ не стріляли і різали усіх підряд конкурентів серед білого дня, і в список найбільш кривавих банд 90-х не ввійдуть, тим не менше, те що це була саме банда, можна сказати без всякого перебільшення.

У вересні 1998 року Мусієнку та двом його співучасникам довелося більш тісно поспілкуватися з працівниками міліції – їх було затримано на гарячому під час вимагання. Банальний рекет – класика жанру для 90-х років. Йшлося про те, що в офісі фірми “Перрі енд ассоушіейтс” Мусієнко разом з її керівником та ще одним переконливого вигляду громадянином наполегливо просили підприємця викупити у них за 4200 доларів його ж власний автомобіль БМВ, котрий незадовго до того відібрали. Зрозуміло, що наполегливість і переконливість цієї трійки зводилась до того, що у разі відмови від такої “вигідної” пропозиції підприємця чекала лише одна дорога – на той світ – піти якою ніхто, крім самовбивць, не поспішає. Саме під час передачі грошей рекетирів на гарячому схопили правоохоронці. Втім, і на цей раз Мусієнко відбувся легким переляком, та і то навряд чи, отримавши в послужний список лише адміністративне правопорушення за спротив міліції.

Саме в цей час, як свідчать матеріали оперативників, прослідковується деякий звязок Мусієнка з відомою на просторах всього СНД бригадою Савлохова. Зокрема, вказано, що бійці Савлохова кришували вже згадану фірму “Перрі енд ассоушіейтс”, а $400 за таку “охорону” від її керівника отримував саме Муся. Подібні ділові зв’язки, звичайно, роблять честь Мусієнку, якщо так взагалі доречно висловлюватися: члени угрупування братів Савлохових були довгий час кримінальними королями не тільки в Київській області, а на значній території України. Втім, Мусієнко не входив до “бойових одиниць” цієї банди і не вважався кримінальним авторитетом, що, звичайно, йому ж на користь – в іншому разі міг би і не дожити до тих часів, коли він став депутатом Богданом. Це доводить приклад і самих Савлохових: на Бориса безліч разів вчиняли замахи, аж поки він сам не помер за підозрілих обставин в травні 2004-го. Його ж молодшого брата Теймураза вбили в березні 2000 року. Лише Руслан вийшов сухим із води і донині тренує збірну України з вільної боротьби.

Мусієнку, як і багатьом іншим нинішнім можновладцям, котрі прийшли в політику і бізнес з кримінального світу, вистачило розуму усвідомити, що рано чи пізно такий хліб насущний стане поперек горла, а ще до того, як це станеться, можна потрапити в могилу або в’язницю. Тому Мусієнко і стає Богданом, бізнесменом, котрий займається торгівлею газом і потроху розширює сферу своїх інтересів – благо, стартовий капітал він собі вже заробив, вірніше, забрав у інших, бо трудовими і кровними ці гроші назвати язик не повертається. Навряд чи бізнесова діяльність Богдана була кришталево чистою – все-таки, пройшовши таку школу життя, людина не буде платити там, де можна не платити. Але економічні злочини і злочини суто кримінальні – це все-таки дві великі різниці: вчиняючи перші, ти можеш називатися бізнесменом чи підприємцем, в крайньому разі – олігархом (в Україні це слово в силу певних причин має негативний відтінок), в другому випадку бандит так і залишається бандитом.

Втім, зараз, в XXI столітті, коли інформація вже давно не є такою закритою, як раніше, набагато легше розібратися, хто є хто. Пересічний виборець, звичайно, не може бути впевнений у всіх людях, яких проведе підтримана ним політична сила до парламенту – це факт. Але обирати конкретну людину з її конкретною біографією по мажоритарному округу – то вже інша справа. І який нам сенс повторювати власні помилки, даючи друге політичне життя таким людям, як Богдан? Нехай вже буде “бізнесменом”, раз за вчинені злочини він так і не отримав свого покарання, врешті-решт, ми не прокурор, не суд, і не Бог, щоб цим перейматися.

Але повторно вручати депутатський мандат “законодавцю”, з якого не було жодної користі в попередньому скликанні, та ще людині з кримінальним минулим – це як мінімум недалекоглядно. Зараз вибори – це єдиний дієвий спосіб громадянина вплинути на політичну ситуацію в країні, і як наслідок – на своє життя в найближчі кілька років. І розбазарити цей шанс, промінявши його на кіло гречки від всяких “богданів”, буде помилкою, за яку потім неодноразово себе картатимемо.

Тарас Кузьменко, Власти.нет



Comments Disabled:

Comments have been disabled for this post.