?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Flag Next Entry
Політична простітутка Луценко: від СПУ до «блоку Порошенка»
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Мороз підписав це фото "Друзі зустрілися!"

Мороз підписав це фото «Друзі зустрілися!»

Екс-міністр та колишній нардеп Юрій Луценко очолив партію президента «Блок Петра Порошенка». Спеціально для Вас ми підготували весь шлях політичної кар’єри Луценка.
Він починав як член СПУ, був близьким з Морозом, Ющенком, Тимошенко, відстояв дві революції, був двічі міністром і нардепом, відсидів тюрму. Зараз Луценко очолив партію президента.

Луценко в СПУ

10 років (з 1996 по 2006) політик перебував у лавах Соціалістичної партії України. Два роки (1996–1998) був секретарем політради партії. З грудня 2003 року очолював Спілку молодих соціалістів.

Рік (з вересня 1997 по вересень 1998) Луценко був заступником міністра України у справах науки і технологій.

У березні 1998 — кандидат в народні депутати України (виборчій округ № 152, Рівненська область, 2-е місце з 20 претендентів). Також кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 58 в списку.

З вересня 1998 по квітень 1999 Луценко був помічником прем’єра Валерія Пустовойтенка.

Рівно рік з квітня 1999 по 2000 рік Луценко був помічником-консультантом нардепа Олександра Мороза.

З грудня 2000 року — співголова акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади в лютому 2001 року.

Одного разу будучи депутатом ВР Юрій Луценко прямо в сесійній залі подарував Леоніду Кучмі солом’яні лапті.

Учасник Помаранчевої революції

З травня 2002 до березня 2005 був нардепом 4-го скликання від СПУ. Склав депутатські повноваження 3 березня 2005.

Листопад 2004 — січень 2005 — член Комітету національного порятунку. Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.

Член Ради національної безпеки і оборони України (лютий 2005 — грудень 2006). Член Антикризового центру (з червня 2005).

З 4 лютого 2005 по 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.

Після призначення у лютому 2005 року міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ. У липні 2006 року остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та партією регіонів.

Проте, за рекомендацією президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцію.

У квітні 2006 обраний депутатом Київської міської ради.

«Народна самооборона»

Вересень — жовтень 2006 — у газеті «2000» з’явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сівкович.

2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень міністра. 1 грудня 2006 року парламент звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об’єднання «Народна самооборона».

Грудень 2006 — березень 2007 — радник Президента України.

Знову міністр

З листопада до грудня 2007 був нардепом від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 1 в списку. Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

Цього ж дня знову став міністром внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко.

Під час перебування на посаді був неодноразово критикований опозицією, питання про його відставку піднімали в парламенті.

Через конфлікт президента Віктора Ющенка з членами депутатської групи «Народна самооборона» Юрій Луценко став на бік Юлії Тимошенко і чув жорстку критику з боку президента.

28 січня 2010 року Верховна Рада України звільнила Юрія Луценка з посади міністра. Того ж дня уряд призначив Луценка першим заступником міністра внутрішніх справ і виконувачем обов’язків міністра.

Затримання і тюрма

26 грудня 2010 — співробітники спецпідрозділу СБУ «Альфа» затримали Луценка, коли він вийшов вигуляти собаку.

27 лютого 2012 року засуджений до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1-го рангу державного службовця.

Політика визнали винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартири своєму водієві та зарахуванні йому цивільного стажу як міліцейського. Присудили сплатити державі 643 тис. грн. збитків. Для цього конфіскували майно екс-урядовця. Описали машину та київську квартиру.

3 липня 2012 — Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка, а також визнав його політично вмотивованим.

7 квітня 2013 року тодішній президент Віктор Янукович своїм указом помилував Луценка.

«Третя українська республіка», Євромайдан

У 2013 році Юрій Луценко ініціював створення громадського руху «Третя українська республіка».

Він заявив, що до кінця 2013 року проект коштуватиме близько 100 тис. доларів, на який скинулась організаційна група, і заперечив причетність до його фінансування будь-яких політичних спонсорів.

1 липня 2014 «Третя українська республіка» стала політичною партією.

Під час Євромайдану Луценко часто їздив на схід України, в одній із поїдок до Харкова його облили зеленкою.

«Блок Петра Порошенка»

На з’їзді партії «Солідарність» обрали нового голову, ним став екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

Також партію перейменували, від сьогодні вона — «Блок Петра Порошенка».

Політичний хамелеон Луценко виступає за обмежене членство у партії. Ющенка брати не збираються. За словами нового лідера партії «він втратив час і показав, що продається».

Анастасія Марцинюк, sprotiv.org



Comments Disabled:

Comments have been disabled for this post.