June 10th, 2015

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

В эпицентре 50 взрывов находились 180 пожарников, медиков, ментов. Подробности трагедии на Васильков

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

pozehza-Vasilkiv5

Нажмите, чтобы увеличить

Журналистка ТСН Инна Боднар сообщила, что первый взрыв утром 9 июня 2015 года «прогремел с такой силой, что присутствующие медики, журналисты и даже спасатели начали разбегаться». По данным журналистки, в эпицентре взрывов «находились 180 спасателей, сколько из них выжило, пока неизвестно». «Скорые не успевают вывозить всех пострадавших», — рассказала она.

Подтверждает ее слова видео с беспилотника российского телевидения, который заснял пожар нескольких цистерн и работу спасателей до 8 утра 9 июня.

Журналистам удалось зафиксировать вблизи на видео момент первого взрыва. Их было около пятидесяти.

На нефтебазе находилось порядка 15 тысяч тонн нефтепродуктов и высокоактивных компонентов топлива. Кроме того, в одном комплексе с нефтебазой находится ГНС (газонаполнительная станция) с резервуарами для СУГ (сжиженный углеводородный газ). Его возгорание чревато сильным взрывом.

В БРСМ-Нафте заявили, что вероятной причиной пожара может быть поджог. По предварительной версии МВД Авакова, пожар возник по «технической» причине, например, при перекачке нефтепродуктов из одной емкости в другую.

В результате пожара нефтебазы под Киевом могли погибнуть до 30 человек. Об этом изданию ЛІГАБізнесІнформ сообщил источник в правоохранительных органах.

Другой источник сообщил, что речь идет о 17 погибших пожарниках. В то же время, корреспонденту издания эти цифры не смогли подтвердить, но и опровергать не стали.

 

 

 

Беспилотник с видеокамерой сделал облет нефтебазы уже после 50 взрывов (после 8.20 утра 9 июня) . Маштабы трагедии ужасают.

По официальным данным на 18:00 часов 9 июня, пострадали почти два десятка человек, среди них пятеро погибших. Большинство раненых и погибших — пожарные. Журналисты сообщают, что утром, когда произошел взрыв, машины скорой помощи не успевали забирать людей с места ЧП.

pozehza-Vasilkiv3

 

Огнем уничтожено более 10 единиц техники.

Ранее в сообщении СБУ говорилось именно о Васильковской нефтебазе, где хранилось горючее разворованное Пашинским и Ко. Поэтому высока вероятность диверсии, чтобы замести следы воров из «Народного фронта» Яценюка-Авакова.

Инна Нефедова, Национальное бюро расследований Украины

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

«Це була зрада» — впевнений боєць Юрій Михальський, що вижив у Іловайському котлі. Розповідь

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Mihalskyi-Yuryi1

 

Боєць батальйону «Донбас» Юрій Михальський був учасником боїв у Іловайську і страшної трагедії виходу з «Іловайського котла». Юрій розповів про те, як проходили бої за місто і про ту страшну дорогу з міста, коли російські війська за наводкою розстрілювали колони військових і цивільних.

— Майдан для мене почався, наскільки я пам’ятаю, 25 листопада. З першого чи другого дня я там був, 13 чи 14 грудня я дуже застудився і два тижні був і лікарні. З початку січня я прийшов до майдану і був записаний в 9 сотню Самооборони Майдану. Починаючи з цього періоду, я був кожного дня на Майдані до останнього дня, до 20 лютого.

Після того, як закінчився Майдан, в мене були загиблі побратими, я деякий час теж лікувався. Наприкінці травня я прийняв рішення про вступ до Нацгвардії, батальйон «Донбас». Батальйон «Донбас» дуже добре себе проявляв.

2 червня я прийшов до військової частини і з 16 червня я вже був зарахований до складу Нацгвардії. 16 липня я був направлений в зону АТО. Моє відрядження почалося з Артемівську.

Спочатку я не приймав участі в звільненні міст, у нас була задача по охороні об’єктів, бази в місті Артемівськ. А 20 чи 21 числа ми отримала наказ рушати в Іловайськ через Курахово. Там нам видали додаткове озброєння.

Особисто я в’їжджав, мене посадили в охорону автомобіля УРАЛ. Після того, як з усіх автомобілів «познімали» цивільних людей, мені довелося сісти за кермо. Заїхали в складі колони, але в мене посеред поля машина зламалася, потрапили під мінометний обстріл. Пощастило, що полагодили і поїхали звідси.

Увечірі, коли заїхали, нас дуже серйозно обстріляли з мінометів, з граду, пройшлися по нашій території. І після цього годину двадцять ми були під обстрілом самоходних артилерійських установок. Загальний час обстрілу тривав приблизно 2,5 години. Дуже багато техніки було знищено у той вечір, були поранені, загинув один боєць.

Кожного дня в Іловайську були серйозні ситуації. Дуже серйозна ситуація була 25 серпня, був скоєний напад на нашу базу. Атака була серйозна майже з усіх напрямків. Ми познімали свої пости та підтягнулися до школи. Там був не тільки батальйон «Донбас», там була і Нацгвардія, і ЗСУ. Але в основному наш батальйон займався звільненням міста. З самого ранку і до обіду тривали бої. Після 12 години командири організували контрнаступ, нападників ми відкинули. Загиблих з нашого боку не було. З ворожого боку всі були вдягнені у різний одяг, не обов’язково військовий, хто в чому. У загиблих супротивника ми документи не перевіряли, ми пропонували, щоб їх забрали, але вони так і залишили. У нас були їхні рації, у них – наші. Зв’язок з ними був. Навколо нашої бази дуже багато «двухсотих» було.

Під час боїв в Іловайську бійці нашого батальйону брали в полон російських солдат. Біля нашої бази було розташування 1500 російського спецназу.

25 серпня я отримав поранення, потрапив під обстріл, коли знаходився на посту. Ми були обстріляні з градів, це була перша наша контузія. Мене і декількох бійців відправили під Іловайськ в військовий шпиталь. Два дні я знаходився там. А 29 числа ми отримала наказ про вихід з Іловайська. Там точно були росіяни, вони нас чекали дві доби.

Ми почали вихід з Іловайська, колон було дві. Вже пізніше я дізнався, що ніякого «зеленого коридору» нам ніхто не пропонував, хоча офіційна версія була, що нам дають «зелений коридор», щоб ми вийшли спокійно з Іловайська. Перед виходом військових, тобто нас, було знищено дві цивільні автомобільні колони.

Тобто мирних людей, які також виїжджали з міста?

Так. А потім вже пішли ми. Це декілька різних батальйонів, підрозділи ЗСУ. Розстрілювали просто з дуже підготовлених позицій. Значна частина моєї роти загинула, тому що всі хлопці їхали в одному КАМАЗі. В КАМАЗ потрапили два постріли з тура, а поті м було пряме попадання з танку, загинули всі інші, хто залишався в машині.

Я виходив у другій частині колони з підрозділом «Дніпро 1». Наш автобус обстріляли. Всі вискочили з автобусу. Після цього мені допомогли, я був обмежений в рухах після поранення, влізти на БМП. І ми почали пробиватися вже на БМП зверху. БМП, на якій я їхав, підбили. Було пряме попадання, екіпаж загинув, як я узнав пізніше. Мені просто пощастило, що я знаходився зверху на броні. Я просто отримав ще одну контузію. Виїжджав я вже на другому БМП, так само, на броні зверху. Вже на другому БМП я отримав кульове поранення.

Наша частина колони: БМП, танк, УАЗік «Миротворців», КАМАЗ (в кузові були майже всі загиблі, наскільки я пам’ятаю) дісталися до селища Новокатеринівка. Звідти ми виходили вже окремими групами, хто міг. Я виходив з трьома артилеристами ЗСУ і чотирма чоловіками з батальйону «Миротворець».

Виходили ми до іншого населеного пункту, вночі, до наших підрозділів Збройних Сил. Приблизно півтори доби виходили. Там був наш спецпідрозділ «Барс». Вони вже надали нам допомогу, нагодували, дали води, цигарки. Після цього пункт був евакуйований повністю. Після обіду він вже був оточений і взятий російськими військами.

Це точно були російські війська?

Точно. Наші хлопці під час боїв знищили два танки, два чи три БТР и БМП. Був взятий у полон спецназ розвідки, танкісти і десантники, шість солдат з регулярної російської армії. Їх потім обміняли на наших поранених.

29 числа під вечір я потрапив в Курахово, а звідти мене вивезли до Дніпропетровська в лікарню Мечнікова. Там я пролежав до 12 вересня. Потім поїхав до Києва по лікарях та шпиталях.

Комісії будуть визнавати, чи годен я для подальшої служби, чи ні, я поки не знаю.

Хто винен у такому виході з іловайського котла?

Побратими вважають, що це була зрада, тому що випадково такі речі не трапляються. Було багато варіантів розвитку подій, у тому числі залишатися в Іловайську і надалі. Ми могли і надалі тримати Іловайськ, виходячи з наявності у нас боєкомплекту. За умов навіть постійних боїв могли тримати. Могли виходити зовсім іншим шляхом, там, де нас не чекали, де підрозділи супротивника були слабкі. Можливо, і були б втрати, але не такі. Мені здається, що реальні втрати під Іловайськом більше тисячі людей. Були загиблі і поранені і в самому Іловайську. Тільки з нашого батальйону було близько 20 загиблих під час штурму Іловайська, під час боїв також. Але більшість загинула саме при виході. Звичайно, ми розуміємо, що це зрада, я тільки що не знаю, хто зрадник. Мені здається, що не може бути зрадником одна людина. Для того, щоб провернути таку операцію по знищенню наших підрозділів, мені здається, що зради однієї людини, це замало.

На завершення можу сказати, що не жалію ні про що, не шкодую, що пішов до Нацгвардії, саме в батальйон «Донбас». Дуже пишаюся, що здобув побратимів. Звичайно, багато друзів в мене загинули, але я не шкодую, що приймаю участь у звільненні України від військової агресії Росії. Я маю надію, що війна скоро закінчиться.

Спілкувався Дмитро Пальченко, Національне бюро розслідувань України

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно. Розслідування

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

pozehza-Vasilkiv5

 

Доки народ обговорює страшну пожежу на васильківській нафтобазі під Києвом, а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дописує у фейсбуці про кількість загиблих, я розповім любим друзям і шановним читачам деякі маловідомі подробиці, з яких можна спробувати відновити картину того, що ж відбулося насправді: кому належить ця нафтобаза, хто її підпалив і з якою метою.

Але спочатку — цитата зі сторінки на Facebook радника міністра Авакова Юрія Бутусова мовою оригіналу:

Какое совпадение. Была одна нефтебаза, у которой были очень серьезные проблемы с учетом топлива. Информация четкая, человек сообщил заслуживающий доверия, и я решил поспособствовать этому человеку в передаче этой оперативной информации в соответствующие контролирующие структуры из-за подозрения в торговле контрабандным топливом. И вдруг взрыв спустя три дня. Вот как бывает. Только понадеешься, вот она, журналистская удача, сейчас будет эксклюзив, разоблачение, как вдруг… Теперь уже с этим не разберешься, можно забыть. Жизнь полна случайностей. Какое печальное совпадение.

Насправді ця нафтобаза була далеко не одна. Це — нафтобаза мережі заправок «БРСМ-Нафта», яка налічує понад 140 АЗС і кілька нафтобаз. Мережа належить двом компаньйонам у пропорції 50:50. Один із них — колишній міністр енергетики Едуард Ставицький — завжди заперечував свою причетність до компанії «БРСМ-Нафта», але любі друзі та шановні читачі можуть не сумніватись: Едуард Анатолійович придбав половину цього бізнесу в попереднього засновника мережі в 2007 році. Я взагалі не розумію, навіщо заперечувати очевидні речі.

Вибухи та підпалення на об’єктах «БРСМ-Нафта» тривають вже понад рік. Будучи головою Консультативної ради при Генеральній прокуратурі, автор цих рядків спеціально вивчав це питання, оскільки ми його обговорювали на позачерговому засіданні цього консультативно-дорадчого органу. Тож, користуючись сумною нагодою, можу поділитись частиною відомої мені інформації.

Зрозуміло, що втеча за кордон спочатку Януковича, а потім і одного із засновників мережі АЗС ніяк не сприяла розвитку цього бізнесу. Більше того, наприкінці березня 2014 року в офіс «БРСМ-Нафта» прийшли похмурі люди, представились «Правим сектором» і пояснили, що за можливість спокійно працювати треба платити. Також не є великим секретом, що в квітні 2014 року в офіс компанії знову прийшли люди з автоматами, один із незваних гостей представився керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою й «озвучив цифру». На зауваження, що, мовляв, компанія вже платить Ярошу, людина з автоматом відповіла, що платити треба і Ярошу, і на потреби штабу Київського обласного осередку, а у випадку, якщо не буде щомісячних платежів, може вибухнути одна з АЗС у Київській області.

І справді, невдовзі після цієї розмови, 22 квітня 2014 року, у повітря було висаджено заправку «БРСМ-Нафта» в м. Переяслав-Хмельницький. Загинуло шестеро людей.

Втім, у ході слідства керівники компанії приховали факт своїх неформальних стосунків із «Правим сектором» і не розповіли про погрози підірвати АЗС. Тим не менше, цей випадок бурхливо обговорювався серед членів Консультативної ради при Генпрокуратурі після того, як керівництво ГПУ (це було ще за часів генпрокурора Олега Махніцького) ввело без відома Консультативної ради до її складу керівника Київської обласної організації «Правого сектору». Урешті-решт, Консультативна рада ухвалила рішення про його виключення, щоправда з формальних причин.

А невдовзі, наприкінці вересня 2014 року, до Консультативної ради при Генеральній прокуратурі надійшла інформація, що керівники прокуратури Київської та Харківської областей за завданням ГПУ розпочали «віджим» заправок «БРСМ-Нафта» на користь пана Єремеєва — власника мережі заправок WOG. Злі язики стверджували, що Єремеєв начебто виявив бажання купити мережу «БРСМ-Нафта» за 50 млн дол. Але отримав відповідь, що заправки не продаються. Тоді, за твердженням усе тих же ж злих язиків, він запропонував співпрацю двом заступникам генпрокурора за винагороду в 14 млн дол.

Чи справді за спиною рейдерів стояв Єремеєв, ми не перевіряли й перевіряти не могли — Консультативна рада мала дбати про чистоту прокурорських лав, а не контролювати діяльність бізнесменів. Точно так, Консультативна рада не торкалась і питання специфічної репутації компанії «БРСМ-Нафта», яку знавці ринку вважають лідером з виготовлення контрафактного бензину. Немає жодних підстав сумніватись в обґрунтованості подібних звинувачень, але це ніякою мірою не виправдовувало явно злочинну поведінку прокурорів і міліціонерів.

А між тим співробітники прокуратури Київської та Харківської областей під час довірливих розмов підтверджували, що справді, завдання примусити власників мережі «БРСМ-Нафта» продати за безцінь заправки надійшло від першого заступника генпрокурора Миколи Герасим’юка, який запевняв підлеглих, що діє в інтересах і за вказівкою генпрокурора Віталія Яреми. Також згадувались прізвища заступника генпрокурора Анатолія Даниленка та його найближчого соратника, начальника Управління внутрішньої безпеки ГПУ Ігоря Білецького.

На виконання цього розпорядження прокурори домовилися з найближчим оточенням Авакова, з МВС України було надано відповідну вказівку начальнику Управління МВС у м. Харків, і 1 вересня 2014 року доблесні харківські міліціонери відкрили кримінальне провадження щодо співробітників «БРСМ-Нафта» №12014220470004482 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України.

У межах цього кримінального провадження в Харківський та Київській областях рішеннями судів на клопотання співробітників міліції було зупинено діяльність понад 30 АЗС (!), оголошених «речовим доказом». Але найбільш феєричною у цій історії була фабула справи: виявляється, кримінальне провадження підлеглі Авакова відкрили за заявою якогось громадянина Швароновича А. Е., який 31 серпня 2014 року заправився на АЗС «БРСМ-Нафта» за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 130-А, після чого подав заяву в міліцію про те, «що 31.08.2014 знаходився на вказаній вище АЗС, де передав грошові кошти в сумі 70 грн особі, яка його обслуговувала, щоби заправити свій автомобіль… Вказана особа йому видала товарний чек на суму 69,92 грн, а залишок ні».

Любі друзі, ви собі уявляєте ситуацію, щоб перший заступник генерального прокурора домовлявся з міністром внутрішніх справ про порушення кримінального провадження за фактом того, що «31.08.2014 невстановлена особа шахрайським шляхом, під час розрахунку за відпущене паливо, заволоділа грошовими коштами Шавроновича А. Е. в сумі 0,08 грн»? Для членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України було абсолютно очевидним, що йдеться про скоєння верхівкою ГПУ та МВС України низки тяжких службових злочинів. А оскільки все це відбувалось на хвилі обвинувачення Віталія Яреми та його заступника Анатолія Даниленка в нечуваній корупції, то Консультативна рада при Генпрокуратурі вирішила розглянути ці факти із запрошенням журналіста Дениса Бігуса.

Зібрались ми на нейтральній території, щоб у ГПУ не знали про порядок денний, обговорили публікації Дениса, погортали його матеріали про витівки Даниленка, а також почитали процесуальні документи з кримінального провадження щодо «БРСМ-Нафта». Я, як тодішній голова Консультативної ради, передав Денису ці документи й сказав, що повноважень перевіряти їх у нас немає, але якщо факти підтвердяться, ми можемо зробити заяву для преси.

Наступного дня я був у Генпрокуратурі, де довідався, що наша інформація є застарілою. Виявляється (я цього не знав, бо саме був за кордоном), за кілька днів до того співробітники «БРСМ-Нафта» влаштували пікет під стінами ГПУ, вимагаючи припинити прокурорсько-міліцейське свавілля. Віталій Ярема був дуже здивований, оскільки й гадки не мав ані про існування цієї компанії, ані про те, що від його імені здійснювалось рейдерське захоплення. Він одразу ж запросив до себе представника «БРСМ-Нафта», який стояв на чолі пікету, викликав заступника прокурора Київської області й зажадав пояснень.

У принципі, під час подібних розмов за статусом мав би бути присутній і голова Консультативної ради. Але мене не було в Україні, натомість був начальник одного з управлінь ГПУ, який згодом розповів: для Яреми стало відкриттям, що кримінальне провадження з подальшим арештом трьох десятків АЗС було порушено за те, що оператор заправки нібито не доніс 8 копійок. Генпрокурор негайно викликав свого заступника Віктора Шокіна й доручив розібратись у цій ситуації.

Сплинуло ще кілька днів, Шокін провів перевірку, після чого запросив представника «БРСМ-Нафта» і офіційно приніс вибачення від імені Генеральної прокуратури України за вчинене беззаконня, підтвердивши, що справді мав місце «наїзд» із метою відібрати бізнес.

Довірливий читач, звісно, може запитати: а чи поніс хто покарання за те, що займався рейдерством від імені генерального прокурора? Звісно, ні, оскільки керівництво Генпрокуратури було сформовано відповідно до приснопам’ятної угоди між Порошенком з одного боку та Фірташем і Льовочкіним — з іншого. Власне, на виконання цієї угоди й була з Генпрокуратури звільнена попередня команда на чолі з Махніцьким. Натомість від Порошенка в ГПУ були введені генпрокурор Ярема й три його заступники, а від Льовочкіна — перший заступник і два звичайних.

Про існування договору між Порошенком і Фірташем-Льовочкіним про розподіл державних посад у вересні-жовтні 2014 року мало хто знав. Але членам Консультативної ради було достеменно відомо, що, наприклад, перший заступник генпрокурора Микола Герасим’юк є людиною Льовочкіна й ніякої реальної влади над ним Ярема не має. Втім, точно так Ярема не міг нічого вдіяти з представниками Порошенка в керівництві ГПУ — наприклад, своїм заступником Даниленком чи тим же ж Шокіним.

І ще нюанс: Ставицький і Льовочкін є заклятими ворогами. Це пояснюю, щоби не виникало зайвих запитань.

Але, як виявилось, це був лише початок історії. Зацікавлені особи не полишили ідеї змінити власників мережі «БРСМ-Нафта», але стали діяти в інший спосіб — шляхом закладання вибухівки на АЗС.

Наразі відомо про два вибухи  — 28 грудня 2014 року вибухівка була закладена на АЗС в Деснянському районі Києва, а 10 січня 2015 року вибухнуло на АЗС у Броварах. Ще кілька разів співробітникам «БРСМ-Нафта» вдавалося своєчасно виявляти пекельні машинки з годинниковим пристроєм, які знешкоджували вибухотехніки. За кожним таким фактом у міліції відкривали провадження за статтею «хуліганство», після чого розслідування призупинялось.

Отже, у столиці країни, яка перебуває у стані фактичної війни з терористичними угрупованнями, неодноразово на АЗС, що належать одній конкретній компанії, виявлялись закладені вибухові пристрої, два рази такі пристрої навіть спрацьовували (дякуючи Богові, без людських жертв), але жодної реакції з боку правоохоронних органів на це не було. Думається, що раднику Авакова більше б личило пояснити цей дивовижний феномен.

Утім, особливого дива не вбачається з огляду на чутки, які давно кружляють у середовищі нафтотрейдерів, що до мережі «БРСМ-Нафта», начебто, стали приглядатись ще й люди з оточення Пашинського — ті самі, які брали участь у скандальному продажі нафтопродуктів олігарха-втікача Курченка. Ну а від Пашинського до Авакова — як від великого до смішного. Тобто, один лише крок.

Ба більше того, якісь негідники (слід думати — агенти Путіна) запустили плітку, що начебто конкуренти «БРСМ-Нафта» зацікавили Авакова пропозицією, від якої не можна відмовитись. Причому передали цю пропозицію через іще одного радника пана міністра — Віталія Сакала. Звісно, ми в такі плітки не віримо й вважаємо, що Арсен Борисович живе виключно на зарплату в 6000 грн. Тим не менше, не можемо не звернути уваги на повідомлення сайту МВС України від 27 травня 2015 року про те, що проти співробітників компанії «БРСМ-Нафта» було відкрито кримінальне провадження за просто феноменальний злочин — «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем».

Як запевняє МВС України, це заволодіння чужим майном полягало в тому, що співробітники «незаконно заволоділи коштами на загальну суму понад 1,2 млрд грн шляхом незаконного придбання, виробництва та збуту нафтопродуктів». Безсумнівно, подібна правова кваліфікація ввійде якщо не в аннали, то, принаймні, в анали юридичної думки. Але, за нашою інформацією, навіть після відкриття цього кримінального провадження власники «БРСМ-Нафта» відмовилися продавати мережу. Тоді й сталася страшна пожежа на нафтобазі у Василькові.

Радник Авакова Юрій Бутусов стверджує, що за три дні до пожежі він допоміг передати якусь інформацію про якісь зловживання й що, мовляв, це призвело до того, що власники нафтобази самі підпалили своє майно. Слід би читати сайт свого відомства й співставляти дати: кримінальне провадження, про яке пильний Бутусов начебто повідомив «куди слід» за три дні до вибуху, було відкрито щонайменше за два тижні до трагедії. Причому без його участі, а виключно стараннями пана Сакала.

Краще пояснили би, яка доля тих кримінальних проваджень, що їх у міліції відкривали у зв’язку з виявленням вибухівки на АЗС, а також чому підлеглі Авакова більше доби не застосовували пінну атаку для гасіння пожежі на нафтобазі. Невже чекали, доки все вигорить?

Що ж стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів.

Бо якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно.

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Арсен Аваков вернул отобранный при Януковиче газовый бизнес. Цена вопроса — 1 млрд грн. Расследовани

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Avakov-Arsen13-500x333

 

Семья министра внутренних дел Арсена Авакова сумела вернуть потерянный во времена президентства Виктора Януковича газодобывающий бизнес.

В апреле 2015 года суд признал собственниками компании «Энергия-95», владеющей лицензией на разработку Денисовского газоконденсатного месторождения в Харьковской области, компании группы «Инвестор», подконтрольные родственникам министра. За возврат газового бизнеса родственники Авакова боролись с середины прошлого года.

Годовая выручка, вернувшегося в «Инвестор» газового бизнеса может составлять около 1 млрд гривен.

Расскажем как и у кого удалось отсудить принадлежащее ранее газовые активы.

Аваков в бизнесе

Арсен Аваков был крупным предпринимателям задолго до того, как пошел в политики и министры. Нынешний глава министерства внутренних дел основал и до середины 2012 года был основным владельцем группы компаний «Инвестор». Бизнес-интересы Авакова охватывали широкий перечень сфер — от птицеводства до банковской деятельности.

Бизнес Авкова имел сложную структуру собственности, у будущего министра было много партнеров. Но основные активы входили в АО Инвестор и банк АКБ Базис, в которых Аваков был основным бенефециаром. Обе структуры, основаны в начале девяностых годов. Тогда же, формирующаяся бизнес-группа Авакова учредила ООО Энергия-95, которая начала развивать газодобывающие проекты совместно с государственной Полтаванефтегазгеологией.

В 2000 году Энергия-95 получила лицензию на геологическое изучение Денисовской площади в Харьковской области. К 2005 году, когда Аваков был назначен губернатором Харьковской области, компания пробурила одну поисковую и две разведывательные скважины, что позволило начать промышленную разработку месторождения.

После победы Виктора Януковича на президентских выборах 2010-го у Авакова и его бизнеса начались проблемы. В начале 2012 года прокуратура Харьковской области возбудила уголовное дело против будущего министра по подозрению в причастности к незаконному отчуждению 55 га земли. Авакову пришлось бежать в Италию и распродать значительную часть своих активов.

Тогда же учредителями Энергии-95 вместо компаний Авакова — ООО Инвестор-Нафтогаз и ЧП Компания технологических инвестиций — стали малоизвестные оффшорные компании D-teсh Gaz Energy Limited (Кипр), Energy Ditek Limited (Британские Виргинские острова), Boston Indastrial Corporation L.P. (Шотландия), а также Марьям Сафиуллина — дочь близкого к Ринату Ахметову регионала, бывшего министра молодежи и спорта Равиля Сафиулина.

Energya95-1

«Решение о продаже активов было принято в результате обсуждения всеми партнерами. Мы четко понимали, что независимые от власти политические взгляды делают бизнес в нашей стране при нынешнем режиме уязвимым, да практически невозможным, — рассказал Аваков в интервью родному изданию „Главное“ в феврале 2012 года. — Поэтому мы провели серьезную структурную реформу активов-пассивов группы. Пусть с потерями, с утратой потенциальной перспективы, реализовали пакеты принадлежащих нам компаний».

Возвращение

Осенью 2012 года Арсен Аваков был избран народным депутатом от ВО Батьківщина и после вынужденной полуторагодичной эмиграции вернулся в Украину. Почти сразу по приезду политик заявил о намерении возвратить утраченные бизнес-активы.

«Я попытаюсь забрать все то, что незаконно отобрано у акционеров АО Инвестор, — рассказывал он в Харькове на пресс-конференции в декабре 2012 года. Впрочем, Аваков тогда не ответил, каким образом он собирается это сделать.

К активным действиям по возврату активов группа «Инвестор» перешла только в середине прошлого года, когда Аваков уже занимал должность министра внутренних дел. Инвестор-Нафтогаз и Компания технологических инвестиций в апреле 2014 года подали иски в Хозяйственный суд Харьковской области с требованием признать недействительным продажу корпоративных прав в пользу D-teсh Gaz Energy Limited (Кипр), Energy Ditek, Boston Indastrial Corporation.

Спустя полгода судебных тяжб компании группы Инвестор выиграли апелляционную инстанцию, после чего в апреле этого года были внесены изменения в учредительные документы ООО «Энергия-95». Согласно выписке из реестра юридических лиц, собственниками основанной Аваковым газодобывающей компании снова стали «Инвестор-Нафтогаз» и «Компания технологических инвестиций».

Подтверждений о том, что эти структуры имеют отношение к министру внутренних дел достаточно. К примеру, ЧП «Компания технологических инвестиций», по данным системы раскрытия информации НКЦБФР, являлась владельцем 16% харьковской ЗАО Теплоэлектроцентрали-3, которой в то время владел Аваков. А в 2001 году Аваков лично возглавлял ООО «Энергия-95».

Energya95-2

 

Хорошая добыча

Частная газодобыча в Украине сейчас один из самых маржинальных бизнесов. Возобновление контроля над добычей на Денисовском месторождении позволит группе «Инвестор» укрепить свое финансовое положение.  В 2014 году на Денисовской площади, по данным Минэнерго, было добыто 170 млн кубометров природного газа (за 5 месяцев этого года — почти 63 млн). К примеру, сопоставимая по объему добычи компания Укргазвыдобуток (в 2014 — 171 млн кубометров) в прошлом году заработала более 300 млн грн чистой прибыли при доходе более 900 млн гривен.

Сам Аваков никогда не признавал, что владеет газодобывающими активами. За 2014 год министр задекларировал 1,7 млн гривен дохода. Бизнесом занимается жена Авакова, Инна (основной акционер АО Инвестор)  — по данным системы раскрытия информации НКЦБФР. Сын министра, Александр, является членом набсовета АО Инвестор. «Мой сын… занимается собственным бизнесом и теми активами, что перешли к нему после того, как я перешел на госслужбу. Его бизнес расположен в Италии, Литве и Украине», — писал Аваков в марте этого года на своей страничке в Facebook.

Сам министр МВД пока оставил без ответа запрос журналистов о комментарии ситуацию вокруг «Энергия-95».

Евгений Головатюк, Национальное бюро расследований Украины