January 14th, 2015

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Рейдеры из клана Януковича терроризируют пищепром. Расследование

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Misik-Volodimir1-300x210

«Семья» продолжает отнимать бизнес через российских рейдеров, чиновников и  судебную вертикаль Украины. В ходе журналистского расследования удалось выяснить, что значительные ресурсы террористы продолжают выкачивать из наших с вами карманов, получая деньги от успешно работающих рейдерских схем и предприятий, принадлежащих «Семье», в чем до сих пор активно участвуют украинские чиновники, по странным причинам избежавшие люстрации и тюрьмы.

Схемы финансирования боевиков на Востоке Украины до сих пор остаются без детального внимания правоохранительных органов. При этом распространённое мнение о том, что значительная доля этих денег приходится на нашего северного соседа, — слишком большое преувеличение.

Можно сколько угодно бороться с внешними факторами, пытаясь срубить систему под корень, но это мало что решит, если не выкорчевать корни. А наследие Януковича куда шире, чем золотой батон, забытый его хозяином в Межигорье – это отработанные годами схемы, свои люди по всей вертикали власти и сознательно сделанные прорехи в украинском законодательстве.

В украинской прессе уже не первый месяц появляются материалы о рейдерском захвате хлебного рынка Украины в интересах экс-регионала Владимира Мисика бизнес-партнера Николая Азарова и их скандально известной компании «Кулиничи». С помощью этой аферы они могут не просто монополизировать рынок хлеба ряда украинских областей, но и устроить настоящую гуманитарную катастрофу в этих регионах, тем самым спровоцировав массовые акции протеста. На данный момент под прессом рейдеров находятся Киевхлеб, Сумской и Житомирский хлебозаводы, которые подвергаются регулярным атакам со стороны местных  контролирующих и силовых структур, фабрикующих в отношении предприятий уголовные дела,  в качестве оказания давления на акционеров.

Кроме этого инициируются процедуры банкротства предприятий с целью завладения имуществом, через назначение подконтрольных управляющих. К схеме «отжима» активов имеют отношение не только местные правоохранители, но и высокопоставленные чиновники.  Все они по необъяснимым причинам избежали люстрации, будучи активными пособниками режима Януковича.

Наши источники в бизнес-среде утверждают, что координаторами схемы является клан российских рейдеров  во главе с Анваром Фарукшиным с которыми в команде работает целый штат, состоящий из Гарри Вудуда, Александра Сиротенко, Игоря Дячка, Татьяны Носенко, Сергея Клеца и др. Это юристы и аудиторы с сомнительной репутацией, но обильными связями, которые блестяще ориентируются в украинском законодательстве, знают его слабые места и имеют в своем послужном списке с десяток реализованных схем отжима имущества у законных владельцев. В украинской прессе похождения Фарукшина и Ко известны в частности по захвату сверхрентабельных предприятий пищепрома в прошлом году. Рейдерам тогда удалось обанкротить  украинское предприятие «Радосинь», захватив перспективный бизнес, который компания вела с польскими инвесторами. За этой группой на протяжении нескольких лет тянется шлейф уголовных дел, пока так и не доведенных до конца. Вудуд в частности известен как человек, совершивший целый ряд захватов промышленных предприятий в Крыму, пользуясь статусом арбитражного управляющего. В 2006 году Вудуд стал одним из главных объектов для журналистских расследований крымской прессы, а его схемы по захвату гостиничного и медико-восстановительного комплекса «Лазурный» в Керчи, долго не сходи с передовиц газет.

Однако, как удалось выяснить, сердцевина схемы вовсе не аферисты из «братской страны» и даже не запятнанные в коррупции местные чиновники. Нити аферы тянутся в самые высокие столичные кабинеты и приводят нас в Высший хозяйственный суд Украины – орган судебной власти, который отвечает за разрешение наиболее резонансных коммерческих споров. Экс-глава ВХСУ Виктор Татьков – человек, которому приписывают курирование самой крупной рейдерской вертикали в Украине при Януковиче. Тогда ему удалось полностью уничтожить какое-либо проявление законности и непредвзятости в сфере хозяйственных судов. В противовес построив систему полного управления и координации принятия «нужных» решений судьями хозяйственных судов по всей Украине.  Имея колоссальные полномочия, Татьков стал центром тотального «отжима» бизнеса в период правления своего патрона Виктора Януковича. Именно экс-президент в 2010 году продавил назначение тогдашнего главы Донецкого апелляционного суда Татькова на должность главы высшей хозяйственной судебной инстанции всей страны.

Кум Януковича и Пшонки Виктор Татьков сразу же начал «отрабатывать» оказанное ему доверие, предложив тогдашнему Гаранту опробованную ранее на Донецкой области схему захвата бизнеса через совместное давление на предпринимателей правоохранительных органов, рейдеров, бандитов и судов.  Суть работы Татькова была очень простая – он гарантировал рейдерам принятие заказных решений Высшим хозяйственным судом, ставя жирную судебную точку во всех корпоративных конфликтах. Таким образом схема заработала в масштабах всей станы. Так, Татьков за короткий промежуток времени создал систему из более 500 подконтрольных судей различных инстанций по всей Украине, которые гарантировали принятия выгодных для бизнеса «Семьи» решений. В результате такой масштабной деятельности, по неофициальным данным,  Татьков принес чете Януковичей и их партнерам более 10 млрд. долл.

Можно было бы списать все на конспирологию, учитывая то, что официальных претензий к Татькову украинская Фемида еще не предъявляла, но, помимо многочисленных материалов в СМИ, причастность Татькова к вышеописанным схемам подтверждают и сами рейдеры. Так, упомянутый выше Фарукшин открыто заявлял, что Татьков и его тогдашний заместитель Емельянов – это его бизнес-партнеры. И если проанализировать кадровые назначения Татькова на своей должности, не сложно проследить, что в нужные моменты при проведении процессуальных действий на интересных Фарукшину предприятий он назначал именно его протеже.

Сейчас Татьков, как и раньше, при деле. Несмотря на то, что свою должность он покинул еще в апреле прошлого года, выстроенная им за последние годы система продолжает работать, как часы. Главы местных судов, курируемые лично Татьковым, продолжают работать, они тихо пересидели первые несколько месяцев постмайданной эйфории, и теперь активно восстанавливают всю коррупционную инфраструктуру. Что касается лично Татькова, то МВД еще летом принялось проверять его счета за границей, которые он оформил на свою любовницу, но за последние полгода следствие так и не разродилось ничем конкретным. Люстрация тоже обошла Татькова стороной, хотя о полной перезагрузке судебной системы власть говорит уже практически год.

В результате Татьков продолжает контролировать нужные хозяйственные инстанции, обеспечивая «Семье» захват все новых и новых активов, благодаря которым Янукович организовывает постоянно снабжение донецких боевиков, о чем неоднократно заявлял глава СБУ Валентин Наливайченко. Наводку Татькову дает все тот же клан российских рейдеров, который раньше работали в связке с «Семьей», а сегодня  перенял часть оперативного управления бизнес-империей Януковича, получив у последнего в том числе и карт-бланш на дальнейшее расширение границ.

Сегодня под прицелом рейдеров – хлебный рынок Украины. Отрасль, которая является основой продовольственной безопасности страны. В свое время с помощью Азарова рейдерам удалось получить контроль над Киевской областью. Буквально за 2012—2013 год столичный холдинг «Киевхлеб» из-за административного давления и недобросовестной конкуренции со стороны компании «Кулиничи» был вынужден закрыть целый ряд своих хлебокомбинатов, включая булочно-кондитерский комбинат. Так регионал Мисик стал главным монополистом на столичном рынке, передавив конкурентов административным катком лояльного к себе режима. Сейчас «Семья» делает все для захвата рынка соседних областей – Сумской и Житомирской. Сумское предприятие подвергается вооруженным захватам и выдуманным налоговым штрафам, в Житомире рейдеры захватывают предприятие, используя административные возможности местных чиновников.

Предприятия оказывают сопротивление рейдерам в сдаче своих активов, из-за чего на их руководство натравлены суды и чиновничья машина. В ход пошли уголовные дела, штрафы и вооруженные захваты. На данный момент хлебные предприятия ведут отчаянную борьбу с рейдерами, продолжая работать и взывать к новой власти с просьбой о защите стратегической отрасли.

В свою очередь российские рейдеры пытаются и дальше действовать  по классическому рейдерскому сценарию – через искусственное банкротство. Финальное слово в такой схеме как раз за Татьковым, который через решения судов попытается признать предприятия неплатежеспособным и взять их под свой контроль.

Таким образом «Семья», получив полный контроль над Харьковской и Полтавской областями, стремятся получить хлебную монополию еще в трех регионах Украины  — Киевском, Житомирском и Сумском. Чтобы, уничтожив местных производителей, поставить области в полную зависимость и создать себе возможность для получения  сверхприбыли.  Вырученные деньги, естественно, пойдут на поддержку боевиков, проливающих кровь украинского народа и разрушающих целостность Украины.

И такие ситуации происходят сегодня сплошь и рядом, во всех отраслях экономики. Рейдерские схемы в условиях экономических проблем приобретают все большую актуальность – это прекрасно понимает «Семья», поэтому успешно пользуется моментом. В процесс, так или иначе втянуты все, – и правоохранители, и местные чиновники, и судьи. Это говорит о том, что правила игры в стране не изменились, и система продолжает работать на своего «хозяина», который даже находясь за пределами Украины, продолжает ее грабить и насиловать, подогревая деньгами и оружием бандформирования на своей малой родине.

В итоге, пока украинские солдаты защищают независимость нашей родины, ее экономика активно подрывается изнутри в интересах боевиков. И что самое опасное – в качестве инструмента используется продовольственная независимость Украины, что в нынешней ситуации может привести к самым трагическим последствиям.

Татьяна Трайдакало, Национальное бюро расследований Украины

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Рашисты признались, что это они расстреляли автобус с мирными жителями под Волновахой. Фото. Видео

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Volnovaha13-01-2015-1-500x405

«Накрыт блокпост карателей под Волновахой» — рашисты признались, что это они уничтожили автобус с мирными жителями, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Террористы признали факт обстрела украинского блокпоста.

Сепаратистский сайт хвастливо заявил, что «ополченцы» «накрыли блокпост под Волновахой».

«Бои идут в районе Березового (около Волновахи) — там накрыли блокпост укропов, те опять бьют по Докучаевску. В Авдеевке также накрыли опорные пункты укропа. В результате удачного попадания уничтожен склад боеприпасов укропа в Гранитном. Сообщают о боях у с. Казачье (ЛНР). А это севернее Нижней Ольховой, на перекрестке дороги на Красную Таловку. Там блокированы укропы из Хмельницкой области. Блокирован подвоз продовольствия и боеприпасов», — сообщается на сайте российских оккупантов.

На видео, которое появилось в сети Интернет, зафиксированы жуткие последствия обстрела пассажирского автобуса под Волновахой из «ГРАДов» четко видно, что транспортное средство находилось в нескольких метрах от блокпоста защитников Украины, об обстреле которого радостно рапортовали рашисты на своем сайте.

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Не тим затягуєте пояси

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Yacenuk-Arsenyi-dushit1

З «бюджетом затягування пасків» можна було б погодитися, якби це не обмежувалося реформами, непопулярними для народу.

Нова-стара влада пильно оберігає олігархів не лише від чогось надзвичайного на кшталт добровільно «скинутися» по мільярду доларів, а й від елементарного.

Це викликає і внутрішнє, і зовнішнє нерозуміння. Ринкові правила гри в українському виконанні — досі гра в одні ворота.

Залишається питання: заради чого усі ці неявні урізання доходів через двозначну інфляцію і явні урізання через податки на зарплати, пенсії і депозити? Обвал гривні, додатковий митний збір, учетверо підвищений збір за купівлю валюти.

Усі клянуть золотий унітаз, а його досі не оподаткували. Україна єдина у світі, де податок на нерухомість стягується не з вартості майна, а з голого метра.

Палаци не заховаєш у тінь, зате можна заплутати закон про їх оподатковування. Відтак — мир палацам, це у найвищих інтересах хатин. Бюджет же втрачає 50 млрд грн.

Не все просто з тарифами. На різниці цін між соціальним дешевим і ринковим дорогим газом тіньовики «наварюють» 2,5 млрд дол. При цьому замовчується, що обмеження однієї корупційної схеми живить іншу.

Йдеться про приписки у ЖКГ. Нас примушують платити за неіснуючі гігакалорії тепла, кубометри води, ремонти. Виходить, що у виконанні таких реформаторів підвищення тарифів сприяє підвищенню доходів комунальної мафії від приписок.

Інститут кібернетики Глушкова розробив і запровадив інформаційну систему ЄДСМ, яка цим припискам кладе край. Як з’ясувалося, якщо чесно рахувати обсяги, то суму «комуналки» можна зменшити навіть за підвищених тарифів.

Хіба це не розв’язання «вічної» проблеми? Виявляється, ні: стара влада цю систему заборонила, а нова не поспішає відновлювати. За все це повинен розплачуватися бюджет десятками мільярдів гривень видатків на дотації.

Відмовившись наповнювати бюджет нормальними шляхами, влада намагається викрутитися нездоровими манівцями, не гребуючи неринковими методами.

Так, щоб послабити необхідність державної підтримки «Нафтогазу», на якому лежить постачання соціально-дешевого палива, Кабмін зобов’язав сотню великих промислових споживачів купувати газ тільки у «Нафтогазу».

Це крок назад навіть від половинчастих заходів уряду часів Януковича, коли були дозволені вільні закупівлі у приватних газотрейдерів, де газ дешевший.

Так звані спеціальні рахунки ПДВ покликані поширити на всю економіку вимивання обігових коштів, яке зараз торкається тільки експортерів.

На щастя, «майданівська коаліція» спромоглася дати відсіч: коаліційна угода зобов’язує Кабмін від цього відмовитися. Проте ще не всі подібні зазіхання скасовані і не всі носії такого спрямування думок відсторонені.

Головним нездоровим шляхом наповнення бюджету була і залишається емісія. Виходить, що той штопор і порочне коло, у якому закрутилася Україна — емісія — інфляція — девальвація, має коріння саме у небажанні чіпати олігархів.

У цьому ж колі б’ється і банківська система, яка спочатку попросила емісії для компенсації недостатніх депозитів внаслідок недостатньої довіри населення, а тепер вимагає емісію після остаточної втрати довіри і втечі депозитів.

Обмежуватися гострою критикою тільки Нацбанку і девальвації — це бити тільки по видимій частині цілого вузла проблем та інтересів. Імовірна зміна керівництва НБУ буде жертвою заради політики уникання непопулярних для олігархів заходів.

Тому не дивно, що згаданий золотий унітаз пильно оберігається не тільки від оподаткування, а й від люстрації. Активісти і не помітили, що у пакет «бюджет плюс податкова реформа» закладена міна під всю люстрацію.

2015 рік планується оголосити роком амністії майна. Кожному нечистому на руку службовцю достатньо заповнити одноразову нульову декларацію про свої об’єкти володіння без зазначення джерела походження і вже наступного дня ці об’єкти будуть вважатися такими, що отримані законним шляхом.

Де Голль свого часу спочатку переловив і покарав усіх корупціонерів, а амністію оголосив тільки потому. Україна ж не хоче ловити навіть тих, кого легко впіймати, і має намір взятися за корупцію лише через два-три роки.

З урахуванням обіцянок економічного зростання також не раніше 2016 року складається враження, що в уявленні влади кредит довіри, вже повністю втрачений за кордоном, все ще залишається безмежним вдома.

Що ви робили попередні дев’ять місяців? Тепер знову починають з чистого аркуша, знову затягують час і морочать людям голову.

Не виключено, що міністрам-іноземцям, достойним людям, відведена роль учасників технології маніпулювання натовпом: викликати чергові надії та очікування, виграти час, а потім запустити наступну пропагандистську бульбашку.

Гучні заяви про боротьбу із заниженням експортних цін і незаконним вивезенням капіталів на Кіпр та інші офшори заглушили той факт, що відповідний закон щодо трансфертного ціноутворення чинний ще з середини 2013 року.

Нова влада примудрилася не користатися ним і допустила подвоєння сумнівних операцій через посередників, зробивши внесок у послаблення гривні.

За такої млявої боротьби з поточним пограбуванням України про повернення награбованого раніше вже й мови нема. Тимчасом у європейській практиці терміну давності для таких злочинів не існує.

Приклади імітації реформ можна наводити й далі. Зараз достатньо зробити наголос на трьох найпростіших кроках, які продемонструють справжні зміни, а не надування щік, і закрутять негативне коло у позитивному напрямку.

Це оподаткування золотого унітаза, запровадження інформаційної системи проти приписок у комунальній сфері і першочергове декларування державними службовцями свого майна із зазначенням джерел походження.

Економічний фронт стає не менш важливим, ніж фронт військовий.

Володимир Рябошлик, експерт з питань економіки

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Яценюк как агент Коломойского

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

YacenukKolomoyskyi1-500x327  Расскажу вам немного о политической кухне.

Итак, парламент принял исторический закон, который может позволить государству взять под контроль один из своих активов – компанию «Укрнефть». А партия «Народный фронт» совершила массовый coming out, расписавшись в собственной заангажированности и зависимости от Игоря Коломойского.

90 процентов фракции «Народный фронт» не проголосовали за закон об изменении кворума на собраниях акционеров. За скучным названием стоит реальный бизнес-интерес Коломойского, который измеряется сотнями миллионов долларов.

Законом предлагалось снизить кворум для проведения собраний акционеров с 60% плюс 1 акция до 50% плюс 1 акция.

Именно нынешняя норма «60% плюс 1» акция позволяла Коломойскому десятилетие контролировать «Укрнефть», назначая туда свой менеджмент, выводя прибыль и годами не выплачивая дивиденды государству.

Для понимания масштаба теневых доходов с «Укрнефти» приведу один пример: в рамках судебного разбирательства с Пинчуком в Лондоне Коломойский признался, что платил в некий неофициальный «спецфонд Кучмы» по 5 миллионов долларов в месяц за право контролировать менеджмент «Укрнефти», выложив в общем и целом 100 миллионов долларов, что имеет все признаки взятки.

Коломойский продолжал контролировать «Укрнефть» и во времена Януковича. Тот подгребал под себя все, что движется, но только не «Укрнефть». О том, что эта лояльность Януковича к Коломойскому была небескорыстна, свидетельствует еще и факт приглашения олигарха летом 2013 года на празднование в очень узком кругу дня рождения сбежавшего президента – за четыре месяца до начала Майдана.

После свержения Януковича Коломойский сам пошел во власть и гарантировал сохранение своих интересов. Правда, его новым союзником стал малоизвестный в широких кругах, но влиятельный нардеп Андрей Иванчук — правая рука Яценюка, который является партнером Коломойского в бизнесе биоэтаноловых добавок к автомобильному топливу.

В новой Раде Иванчук получил пост руководителя комитета по экономической политике. О влиянии этой фигуры говорит показательный факт – именно Иванчук был одним из депутатов, которые должны были улететь на отдых 29 декабря 2014 года, из-за чего всю Верховную Раду нагнули на «слепое» голосование за бюджет в 4:30 утра.

Норма о том, что в акционерных обществах будет снижен кворум с «60% + 1 акция» до «50% + 1 акция» попала в коалиционное соглашение, а сроком исполнения этого положения был указан 4 квартал 2014 года. Практически сразу после принятия присяги депутаты восьмого созыва стали регистрировать законопроекты о снижении кворума – первый внес депутат Павел Ризаненко (хотя его не пустили на рассмотрение по непонятным причинам) , второй – с, третий – Юрий Деревянко, четвертый – группа депутатов, в число которых входит и автор этих строк.

Однако ни один из этих проектов комитет Иванчука не спешил рассматривать, блокируя тем самым и принятие закона в Раде. Добиться рассмотрения закона о снижении кворума удалось только после шантажа Ляшко на согласительном совете в январе 2015, что в противном случае он выйдет из коалиции.

Группа депутатов, подавшая свой законопроект (Войцицкая, Лещенко, Найем, Залищук, Соболев, Продан), чтобы не блокировать шанс, решила во вторник снять свой законопроект и поддержать проект Ляшко с правкой, согласно которой с 1 января 2016 кворум снизится на всех предприятиях, независимо от структуры собственности.

Таким образом, мы выбивали из рук Коломойского аргумент – если бы норма о снижении кворума касалась лишь предприятий с государственной долей, как предлагал Ляшко, это давало олигарху право обжаловать закон в Конституционном суде как такой, который нарушает статью 13 Конституции о равенстве всех субъектов перед законом.

Когда стало понятно, что рассмотрение закона неизбежно, Иванчук попробовал спасти Коломойского, с трибуны парламента предложив голосовать не за закон Ляшко с поправками, вокруг которого консолидировались фракции, а за законопроект Юрия Деревянко, который не имел шансов на принятие.

Но когда через несколько минут закон был-таки поставлен на голосование, Иванчук вытащил свою карточку из терминала, чтобы создать себе алиби для истории – якобы, когда рассматривался этот закон, его не было в Раде, потому что в системе для голосования он зафиксирован как «відсутній». Так же сделал другой лидер «Народного фронта» Сергей Пашинской — вынул карточку и стал «відсутній», хотя все утро был в зале – чтобы в будущем журналисты его не донимали вопросами, почему он защищал Коломойского. Тем самым более опытные депутаты подставили руководителя фракции Андрея Тетерука, который честно нажал кнопку «утримався».

Из фракции «Народного фронта» численностью 82 депутата закон об ограничении аппетитов Коломойского поддержали всего 13 депутатов – вот их фамилии тоже для истории: Васюнык, Высоцкий, Величкович, Гаврилюк, Дзюблик, Еленский, Кадыкало, Лапин, Левус, Медуница, Соляр, Хмиль, Черновол. Часть из них ориентированы на первого вице-спикера Андрея Парубия, также поддержавшего закон.

Теперь самое интересное. На самом деле, бой еще не выигран.

Олег Ляшко не скрывал своего желания отомстить Коломойскому законом о кворуме. Сразу после голосования лидер радикалов послал олигарху ту же самую смс-ку, которую двумя месяцами ранее Коломойский прислал Ляшко в ночь выборов – «ну шо, подкрался, правда заметно, пиз*ец?!»

Однако желание отплатить Коломойскому ослепило Ляшко, и, настаивая на своей версии закона, он дал Коломойскому шанс выскочить из петли.

Если в подписанном законе будет изложена норма из редакции Ляшко – «Загальні збори акціонерного товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави і в якому держава є власником 50 і більше відсотків простих акцій товариства, мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більше ніж 50 відсотків голосуючих акцій» – то Коломойский может настаивать, что это никак не касается «Укрнефти», поскольку, согласно формальным нормам, владельцем 50% + 1 акция в «Укрнефти» является не «государство» в лице Фонда госимущества, а НАК «Нафтогаз Украины» – юрлицо в форме акционерного общества.

Чтобы закон распространялся на «Укрнефть», придется передавать часть акций из «Нафтогаза» на Фонд госимущества, что тоже непросто – поскольку это должно пройти через Кабмин, а значит — Яценюка.

Проще будет внести поправку в только что принятый закон или дождаться 2016 года, когда норма о кворуме начнет действовать для всех.

Еще есть вариант внести техническую правку в нынешний закон на этапе подготовки к подписанию спикером. Однако, поскольку в закон вносились правки с голоса, теперь текст опять возвращается… в комитет Иванчука. Руководитель секретариата комитета, подконтрольный Иванчуку, должен подготовить окончательную редакцию закона и направить в юридическое управление Рады, которое подаст его на подпись спикеру Гройсману. А тот – на подпись президенту. Надежды на этот сценарий нет, потому что опять предполагает участие Иванчука.

Учитывая масштабный ресурс, сосредоточенный в руках Коломойского, мы еще много чего можем увидеть из арсенала шантажа – и сюжеты в ТСН, и бряцание оружий батальонами, и закрытие заправок на переучет, и многое другое.

Важно другое – парламент показал, что может принимать решения, направленные на ограничение влияния конкретного олигарха. И этот экзамен политическая сила Арсения Яценюка провалила на глазах у всей страны.

Сергей Лещенко, журналист, народный депутат Украины

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Коррупционные схемы в законопроекте Порошенка. Инфографика

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Верховная Рада рассмотривала президентский законопроект об обеспечении права на справедливый суд (№ 1656).

Проект предусматривает новую редакцию Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей», внесение изменений в Закон Украины «О Высшем совете юстиции», процессуального законодательства и других нормативных актов.

Отдельное внимание в законопроекте выделено вопросу дисциплинарной ответственности судей.

Эксперты реанимационного пакета Реформ обнаружили пять коррупционных схем, которые есть в президентском законопроекте, сообщает sprotiv.org.

Poroshenko-corupt1-355x500

Нажмите, чтобы увеличить

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Валентин Ничипоренко попався на кнопкодавстві. Відео

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

ganba-knopkodavam

Журналісти “Громадського” “засвітили”, як народний депутат від Черкащини Валентин Ничипоренко, який нині входить до групи “Економічний розвиток”, кнопкодавив за свого сусіда під час голосування в парламенті.

На відео видно, як Ничипоренко законспіровано, крадькома оглядаючись, навпомаци натискає кнопку для голосування. Після зробленого оглядається, як злодій.

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

«Мирна» мобілізація та війна без воєнного стану

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Poroshenko-u-kotli1-500x439

 

Президент України Петро Порошенко та Секретар РНБО Олександр Турчинов знову заговорили про можливість введення воєнного стану в країні у випадку, якщо мирний шлях врегулювання ситуації на Донбасі не дасть результату.

Цікаво, скільки ще молодих незаконно мобілізованих хлопців має загинути, «врегульовуючи ситуацію мирним шляхом», щоб головнокомандуючий нарешті перестав формально залишатись осторонь від управління кровопролитною війною, якої нібито і немає?

Кривавий «мир»

Вже довгий час в Україні відбувається підміна понять. 10 місяців проходить антитерористична операція – по суті своєрідний евфемізм війни між Україною та Росією, якої з точки зору права, не відбувається.

Але про те, що це справжня війна, свідчить і застосування важкої артилерії та авіації, і велика кількість біженців та жертв с обох сторін. Країна-агресор, Росія, «відморожується» від участі у «внутрішньому конфлікті» на Сході України.

Ні анексія Криму, ні російська політика ескалації збройного протистояння на Донбасі не призвела до визнання українською верхівкою країни жертвою збройної агресії зовнішнього ворога і введення воєнного стану хоча б у зоні бойових дій.

Однак слід розуміти, які негативні наслідки спричинила ситуація, яка склалася.

Зокрема, відсутність воєнного стану в Україні є, в першу чергу, вигідною Росії, що дозволяє їй уникати статусу агресора в ООН з відповідними жорсткими санкціями. Більше того, користуючись статусом «третьої сторони», російські «миротворці» мають змогу завозити на територію України свої сумнозвісні «гуманітарні конвої».

Ще однією серйозною проблемою є те, що статус АТО не передбачає військовополонених. Захоплені військовослужбовці є де-юре заручниками терористів. Відповідно, на них не розповсюджується міжнародне право про військовополонених. І навпаки: бойовики, які зараз за ґратами – не полонені, а звичайні «зеки», заарештовані за терористичну діяльність.

І нарешті, проведення АТО і відсутність воєнного стану не дозволяє правильно визначити другу сторону конфлікту на Донбасі, тому у України практично немає шансів за таких умов укласти дієвий мирний договір.

Це призведе до того, що цей воєнний конфлікт затягнеться на довгі роки, закінчившись в результаті банальним економічним банкрутством.

«Не?»законна мобілізація

У Міністерстві оборони оголосили про початок нового циклу мобілізацій, які відбудуться у 2015 році. Очільник відомства Степан Полторак розповів, що перший етап мобілізації почнеться 20 січня і продовжиться 90 днів, при цьому кількість мобілізованих складатиме близько 50 тисяч чоловік, і ця цифра може зрости до 104 тисяч за умов такої необхідності.

Але, шановні, у нас же йде Антитерористична операція, а діяльність у галузі боротьби з тероризмом регулюється законом України «Про боротьбу з тероризмом», а різноманітні постанови КМУ, РНБО є лише підзаконними актами, що насправді можуть мати досить сумнівну юридичну силу. Їх поки що просто не пробували оскаржувати.

Відповідно до закону «Про боротьбу з тероризмом», Служба безпеки України, є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. А покладати на СБУ відповідальність за перемогу у фактичній війні – абсурдно.

Статтею 5 зазначеного закону встановлено повноваження суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом.

Зокрема Міноборони, органи військового управління, з’єднання, військові частини ЗС:забезпечують захист від терористичних посягань об’єктів ЗС України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил ЗСУ в разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України.

То проти кого мобілізуємось? Офіційно Україна ні з ким не воює.

Окреме питання стоїть по так званих «добровольчих» батальйонах, які насправді афільовані до Міністерства внутрішніх справ і є їх спеціальними підрозділами. Як саме і на яких засадах вони діють?

Чому частина їх приймає участь в зоні проведення АТО, а частина на незрозумілих засадах здійснює повноваження, притаманні приватним охоронним суб’єктам, за наявності відповідної ліцензії, або міліції?

Викликає співчуття доля службовців Національної гвардії, які є молодими хлопцями без досвіду, нормального забезпечення, що повернулися з зони проведення АТО покаліченими. Їх звільняють з роботи, вони не забезпечені компенсацією за отримані каліцтва і не відомо як їм жити далі.

Найприкріше те, що на хлопців, які відмовляються їхати в зону бойових дій, заводять кримінальні справи, судять за статтею «відмова від несення обов’язків військової служби» і саджають у тюрму.

Але згідно статті 2 закону «Про військовий обов’язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Але ж де-юре у нас досі немає зовнішнього ворога і про «захист Вітчизни» мова не йде.

Український уряд не хоче брати на себе відповідальність та називати речі своїми іменами, і досі прикриває голосним словом АТО той безлад і фарс, ціною якого є тисячі людських життів, які навіть не знають, заради чого вони мають помирати. А може…заради кого?

Чому переймаючись дипломатичним врегулюванням ситуації на Сході, ми абсолютно забуваємо про воєнний аспект захисту держави.

Яка ефективність заходів в рамках АТО якщо: відсутнє єдине жорстке керівництво заходів АТО, спостерігається нестача підготовлених резервів та погане логістичне забезпечення, не говорячи вже про безліч недоліків у нормативно-правовому, організаційному, фінансовому і кадровому забезпеченні АТО.

Існують проблеми з фінансуванням армії та координацією дій силових структур. Немає доктрини, стратегії і тактики застосування воєнної сили.

Який сенс закуповувати, наприклад, нові протитанкові ракетні комплекси, якщо коштовна бойова техніка потрапляє до рук невмотивованих та недосвідчених мобілізованих хлопців, які масово її залишають?

Але хіба можна їх у цьому звинувачувати? Все ж таки головною причиною дезертирства та дезорієнтації наших військовослужбовців є не професіональне командування та відсутність мотивування.

Наші батальйони підставляють під великі втрати, оточеним бійцям не надають своєчасної допомоги, а накази про знищення російських колон приходять із запізненням, коли вони вже закріпляються на позиціях…

Ця сукупність факторів і призводить до таких великих трагедій, як Іловайський котел, збиті боєвиками літаки АН-30Б і ІЛ-76 та десятків інших трагічних епізодів, які доводять, що на сьогоднішній день молоді українські солдати є просто «гарматним м’ясом». Тому судити їх за небажання брати участь у цій «м’ясорубці» – просто аморально.

Якщо ж дійсно говорити про захист Вітчизни, то цю війну можна виграти лише гуртом, із залученням великої кількості патріотично налаштованих чоловіків, які зі зброєю в руках готові боротися за свою Батьківщину до останнього подиху.

Але для цього наш уряд має подивитися їм прямо в очі та чесно сказати, що вони потрібні своїй країні, і країна зробить все можливе, щоб допомогти їм.

Наразі лише складається враження, що «верхівка» просто не бажає нашої перемоги і робить все можливе, щоб заплутати карти. Дуже хотілося б вірити, що це відчуття оманливе.

І хоча СБУ робить все можливе – за останній час роботи у них додалося: сотні повідомлень про мінування, мережа диверсантів по всій країні, контрабанда зброї, загрози терористичних актів – вони не виграють цю війну самотужки.

Наша найголовніша цінність – це люди. Тільки ставитися до них треба по-людськи. Саме тому важко переоцінити роль волонтерів та тих людей, які незважаючи на цю непросту ситуацію, знаходять можливість, час та гроші допомогти нашим солдатам.

На жаль, на нашу політичну верхівку надії мало. Дуже сподіваємось, що найближчим часом будуть прийняті правильні рішення і нашим хлопцям не доведеться воювати на два химерні фронти – із зовнішнім ворогом, якого нібито й нема, та із нашими політичними лідерами, які нібито роблять все можливе для нашої перемоги.

Катерина Тарасова, адвокат, Національне бюро розслідувань України

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Межигірська фірма без перешкод перевела будинок Януковича на Оболоні на нового власника. Документи

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

neruh-Yanuk3-500x283

Приватний будинок біглого екс-президента України Віктора Януковича на Оболонській набережній восени переоформили на нового власника.

Про це свідчать дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пишуть «Наші гроші».

Як зазначає видання, ним став Ростом’ян Артур Хачатурович.

«Договір купівлі-продажу був укладений 2 жовтня 2014 р. і посвідчений нотаріусом Альоною Петріцькою. Згідно з документами, знайденими минулої зими в „Межигір’ї“, вона у якості нотаріуса обслуговувала фірми межигірської групи», — пише видання.

Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, тобто арешт на майно не накладений.

До жовтня земля і будинок на набережній були оформлені на ТОВ «Київбуджитло».

neruh-Yanuk1 (2)

Незмінним власником цієї компанії є ТОВ «Дом Лесника», на який також була оформлена земля під маєток в Сухолуччі – мисливських угіддях Януковича у Дніпровсько-Тетерівському лісгоспі. Цей же «Дом Лесника» займався постачанням коштовних матеріалів для розбудови Межигір’я.

Щодо нового власника будинку на Оболонській набережній, то він також пов’язаний з мисливським оточенням екс-президента.

neruh-2

За даними «Наших Грошей» Артур Ростом’ян тривалий час був приписаний по вул. Радянській у селі Голованівськ, в одному будинку й сусідній квартирі з Вачаганом Ростомяном.

Останній відомий як співзасновник ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

Цей мисливський клуб Вачаган Ростомян створив разом генерал-майором Костянтином Сапком, кількаразовим очільником Головного управління МВС у Київській області, у тому числі епохи Віктора Януковича. Ім’я сина Сапка, Костянтина Сапка, фігурує у списку президентського мисливського клубу «Кедр», того самого, на який у 2012 р. оформили 30 тис га вже згаданого вище Сухолуччя.

Нагадаємо, на Оболонській набережній екс-президенту також належить квартира у будинку 15/5.

В ній Янукович офіційно був прописаний ще до обрання президентом. Після того, як він переїхав до Межигір’я, помешкання продовжували утримувати за рахунок «Танталіту».

Після втечі Януковича квартиру опломбувала прокуратура, яка демонструє чудеса бездіяльності.

Живемо по-новому!

Інна Нефьодова, Національне бюро розслідувань України

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Чому ви годуєте окупанта? Як #Автомайдан пікетував магазин #Рошен. Фото

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Roshen-krov1-500x332

Автомайдан пікетував магазин «Рошен», що біля станції метро Житомирська в столиці. 11 січня 2015 року його вітрину камінням розбили невідомі. Співробітники міліції затримали 17-річного активіста Євгена Гуріна.

«Ми приїхали під магазин „Рошен“ із трьох причин: нас обурила, що незаконно побили і утримують хлопця, який ймовірно розбив вітрину цього магазину. Ми проти вандалізму і хуліганства. Але коли його затримують і не допускають адвоката, депутатів Верховної Ради, це незаконно.

Кажуть депутатам: „Давайте поговоримо десь там. Все пояснимо“. Це старий метод.

Друга причина — бізнес „Рошену“ в Росії. Ми просимо Європу, США запровадити санкції проти Російської Федерації, але самі не вводимо їх. Це робиться, щоб наш президент міг спокійно вести бізнес у ворожій нам країні. Ліпецька фабрика незаконно постачає продукцію в Крим. Виходить, що президент годує окупанта.

По-третє, магазин „Рошен“ біля станції метро Житомирська — це просто МАФ, який не має права там стояти. Він встановлений незаконно. Після того, як у Києві почав діяти мораторій на встановлення кіосків», — пояснила основні причини пікету активіст Автомайдану Катерина Бутко.

Автомайданівці наліплюють на вітрину плакат із зображенням штрих-коду Росії та написом «Як тобі смакує кров бійців АТО?».

До пікетувальників вийшла прес-секретар корпорації «Рошен» Ірина Петренко.

«Чому ви годуєте окупанта, а не допомагаєте нашим бійцям? Ви ж можете робити офіційні внески, тобто віддавати певний відсоток від прибутку, волонтерським організаціям, які допомагають учасникам АТО, — звертається до Петренко Роман Краснійчук, активіст Автомайдану.

Ірина дала свою візитівку і погодилась обговорити це питання.

«Завод існував багато років, працює досі. Але ми і наші офіційні дистриб’ютори не возимо продукцію Ліпецької фабрики в Крим і в Україну з 2014 року, — розповіла Ірина Петренко, керівник прес-служби корпорації „Рошен“. — Оскільки напад на магазини — це вже четвертий випадок, і ми встановили посилений контроль та охорону магазинів. Охоронці налякали хлопців, які 11 січня жбурляли каміння і тримали пляшки запальної суміші. Вони почали тікати, і одного з них вдалося затримати. Відразу викликали міліцію і слідчу групу. Хотілося б, щоб процес розслідування проходив прозоро і знайшли замовників, які підштовхнули молодих людей до злочину. Ми пропонуємо створити своєрідну координаційну групу, щоб разом із Автомайданом та співробітниками міліції докопатись до істини і знайти винних, не порушуючи нічиїх прав».

Після пікету магазину громадські активісти їдуть до Святошинського райуправління міліції, де утримують Євгена Гуріна. Автомайданівці вимагають пояснити порушення при затриманні, повідомляє Національне бюро розслідувань України.