?

Log in

No account? Create an account

Советник главы СБУ Маркиян Лубкивский рассказал о «крайне необходимом» Медведчуке. Видео
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

kum-Putina1

В Службе безопасности Украины считают, что кум Владимира Путина – Виктор Медвечук – существенно повышает гарантии пари обмене террористов на захваченных украинских военнослужащих.

Такое заявление сделал в ходе пресс-конференции советник главы СБУ Маркиян Лубкивский, передает корреспондент «Нового Региона».

«Привлечение Медвечука обусловлено тем, что мы действуем в условиях крайней необходимости. Для нас самым важным является возвращение наших людей домой, – утверждает Лубкивский. – Он был привлечен к этому процессу в последний момент и существенно повышает гарантию, что наших людей освободят».

Советник главы СБУ подчеркнул, что на группе из трех человек в составе первого замглавы СБУ Василия Грицака, волонтера Юрия Тандита и Виктора Медведчука «лежит полная ответственность за реализацию плана по освобождению пленных».

Ранее сообщалось, что Наливайченко из СБУ решил принять некие нестандартные меры для освобождения украинских военнослужащих еще до Рождества.


Нехватка угля — диверсия Яценюка. Подробности
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Ugnodonbaska3

Похоже, имеем дело с диверсией на высшем уровне.

Посмотрите, на фото — шахта «Южнодонбасская №3». Её строил мой отец. Если вы знаете, шахты строятся вниз, в глубину. То, что на поверхности — это малая часть шахты.

Шахта расположена на нашей территории. До Донецка, где проходит линия фронта 40 километров. Я поговорил сегодня с генеральным директором шахты — Игорем Бышовцем. На складах этой предприятия сегодня лежит 24 тысячи тонн угля. Склады забиты под завязку. Но в Минэнерго уголь вывозить не собираются. И это при том, что железнодорожная ветка тоже проходит по украинской территории. Бери уголь — не хочу.

Проблема в том, что шахта не может заключить с железной дорогой договор на перевозку угля. Так как она не является юридическим лицом. Раньше шахта входила в состав Донецкой угле-энергетической компании (ДУЭК), рассположенной в Донецке. Но, после захвата боевиками Донецка, ДУЭК ликвидировали, а «Южнодонбасская №3» повисла в воздухе.

И вот уже четыре месяца Министерство энергетики и угольной промышленности никак не предоставит ей статус юр.лица. Или не оформит само через НАК «Уголь Украины» с железной дорогой договор на вывоз угля с шахты. По словам Игоря Бышовца, чиновники Министерства энергетики просто морозятся. Ждут указаний с верху.

И это понятно. В простой цепочке: «Государственная Шахта — НАК „Уголь украины“ -ТЭС» — заработать тяжело.

А вот в схеме: «Боевики ДНР — Кипрский оффшор друзей Рината- ТЭС» — можно заработать дофига. И хватит на всех. И на министра президентского. И на премьера.

Украинский уголь не нужен украинским чиновникам. 12-го декабря Южнодонбасскую №3 перевели на аварийный режим работы, подачу электроэнергии снизили до минимума, добыча угля фактически остановлена. Это при том, что она может добывать 1,5 миллиона тонн угля в год.

Зато на сайте Минэнерго новости про закупку электроэнергии в России. И про закупку угля в Казахстане. И истерики Яценюка про дефицит угля и начало отключения электроэнергии.

Господа Порошенко и Яценюк, бросайте эти попытки заработать на угольных схемах. Иначе, ей-богу, выключат не энергоблоки. Выключат вас.

Дмитрий Гнап


Зрадника Турчинова кнопкодави зробили віце-президентом, а Порошенко отримав диктаторські повноваженн
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

zrada-TurchinovTimoshenko1

Верховна Рада ухвалила закон, за яким значно розширюються повноваження РНБО.

Тепер рішення РНБО будуть вводитися у дію указом президента і виконуватися негайно.

«За» проголосували 253 депутати. Це рішення підтримали не всі депутати, деякі з них блокували трибуну.

«Верховна Рада повторює помилки 16 січня 2014 року. Голосування за закон про РНБО, який створює нову гілку владу з РНБО і наділяє Турчинова повноваженнями віце-президента, відбулося всупереч Конституції, Регламенту та здоровому глузду. Питання проломили через коліно. Конституцією витерли ноги. Нашу поправку навіть не поставили на голосування. Питання невідомо з якого дива повторно внесли на розгляд без голосування у сесійній залі. Жоден депутат не мав перед очима редакції закону, який проголосували. „Народний фронт“ шантажем та нехтуванням закону протиснув рішення, яке ми будемо розхлібувати багато років», — написав нардеп Сергій Лещенко у Фейсбуці.

Депутати з різних фракцій виступали проти цього закону, побоюючись, що РНБО отримає надто широкі повноваження. Особливо їх турбувала норма про те, що рішення РНБО будуть вводитися в дію указом президента і будуть обов’язковими до виконання всіма органами виконавчої влади.

Внесення цього законопроекту і голосування 25 грудня 2014 року викликало обурення у деяких депутатів. До трибуни підійшли зокрема Сергій Лещенко, Борислав Береза і заблокували трибуну. Після бурхливого обговорення, депутати врешті решт розійшлися.

Згідно з ухваленим законом, в статтю про правові основи діяльності РНБО включається норма, що Радбез затверджує регламент своєї роботи, який разом із законом «Про Раду національної безпеки і оборони» встановлює порядок роботи РНБО.

До компетенції РНБО закон вводить координацію і контроль діяльності органів влади у сфері протидії корупції, гарантування громадської безпеки і боротьби із злочинністю. Зміни припускають, що РНБО зможе не лише подавати пропозиції президентові, але і приймати рішення з низки питань: визначення стратегічних національних інтересів України, удосконалення системи забезпечення нацбезпеки і організації оборони, реорганізації і ліквідації органів виконавчої влади в цій сфері, проект державного бюджету щодо статей, пов’язаних з гарантуванням нацбезпеки і оборони.

Крім того, Радбез зможе приймати рішення і з питань заходів політичного, економічного, військового, інформаційного, іншого характеру відповідно до масштабу потенційних і реальних загроз національним інтересам України, а також «з питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного або надзвичайного стану». РНБО також зможе приймати рішення щодо невідкладних заходів з вирішення кризових ситуацій, які загрожують національній безпеці.

Передбачається, що у разі дострокового припинення повноважень президента України виконання обов’язків глави РНБО покладається на голову Верховної Ради, а не на прем’єр-міністра, як це було раніше і передбачено Конституцією України.

Нова редакція закону про РНБО передбачає, що членами Радбезу, окрім встановленого складу, можуть бути особи, визначені президентом.

Згідно із законом, апарату Радбезу присвоюється статус юридичної особи. «Рішення РНБО, введені в дію указами президента України, є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади», — зазначено в законопроекті.

Згідно із запропонованими змінами, секретар РНБО здійснює в період між засіданнями Радбезу координацію і контроль за виконанням рішень РНБО в сферах державної безпеки, правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, у військовій сфері і сфері безпеки державного кордону України і ряду інших сфер.

Секретар Радбезу організовує роботу Ставки Верховного Головнокомандувача у разі її створення; бере участь в розгляді пропозицій по кандидатурах на посади в органах держвлади, діяльність яких пов’язана з питаннями нацбезпеки і оборони України, які призначаються на посаду президентом або за узгодженням з главою держави; вносить на розгляд президента пропозиції щодо призначення і звільнення керівництва військових формувань, правоохоронних органів.

Крім того, секретар РНБО вносить на розгляд Радбезу пропозиції щодо законопроекту про державний бюджет України по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.

Зміни передбачають, що повноваження заступників секретаря РНБО визначає не президент України, а секретар Радбезу, який також вносить главі держави пропозиції щодо призначення своїх заступників.

Нагадаємо, що зрадник України Олександр Турчинов подарував український Крим Путіну на початку 2014 року.

 


Нелюстрированный экс-регионал Антон Яценко выиграл выборы «за мешок комбикорма», — Виталий Чудновски
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Domik-Yacenko1

Народный депутат Антон Яценко выиграл выборы «за мешок комбикорма». Об этом в интервью «Главкому» заявил бывший народный депутат Виталий Чудновский.

Чудновский рассказал, почему пошел на неизвестный ему 200-й округ, где явным фаворитом был небезызвестный Антон Яценко.

«У меня был откровенный разговор с Петром Алексеевичем, и он сказал, что хотел бы, чтобы я пошел на этот округ. Я удивился: я же не был там никогда, к тому же, Яценко этот округ засеял деньгами, понимая, что округ за спиной – это, в какой-то мере его безопасность. Он старался там и бабушкам помогать, и электричество проводить, параллельно с местными договаривался. Я не видел смысла туда соваться да и ценности к тому моменту были другими – когда в казарме просыпаешься от того, что ребята кричат после контузии, когда работает зенитная установка и ты понимаешь это все близко и ярко, то у тебя происходит существенная переоценка вещей. И я Петру Алексеевичу сказал, что не хочу потому-то и потому. Он говорит – я потому тебя и прошу, потому что ты не хочешь, мне нужен кто-то сильный, который не возьмет денег, не будет бояться идти разговаривать с людьми. И я пошел, понимая, что это безнадежно, но не бессмысленно», — рассказал политик.

Чудновский отметил, что президент Украины Петр Порошенко не сливал округ под одиозного Яценко.

«Уверен, что не так. Я же видел, что Порошенко говорит мне правду – у него к Яценко четкое отношение и он знает ему цену. Конечно, мы рассчитывали, что люди будут больше понимать ситуацию в стране и они действительно слышали меня какой-то короткий период времени. Но потом говорили – а вы знаете, нам Яценко дал мешок комбикорма. И не понимали, что за этот мешок комбикорма ребята проливают кровь на востоке. Но все равно – я пришел туда за полтора месяца до выборов и занял третье место. Так что с людьми говорить не бессмысленно. Посмотрите, что делает сейчас Олесь Доний с «Последней барикадой» – в Славянске проводили поэтические вечера, на которые семьсот человек собрали», — резюмировал экс-нардеп.


Політичний перевертень Петро Порошенко: від Медведчука до крісла президента. Біографія
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Uspih-Poroh1

Історія політичної кар’єри президента – це історія реінкарнацій і перетворень. Новий диктатор стояв біля витоків партії регіонів, допомогав куму Віктору Ющенку, боровся з Віктором Януковичем, але і працював у його уряді.

У політику Петро Порошенко увірвався в 1998 році, коли висунув свою кандидатуру в народні депутати. Мало кому відомий вінницький бізнесмен посів 11-ту сходинку у списку СДПУ (о), і рішення нібито приймав особисто лідер партії Віктор Медведчук. Але до Верховної Ради майбутній президент потрапив по мажоритарці.

Балотувався Порошенко на 12-му виборчому окрузі у Вінниці. В основі його кампанії лежала ідея про те, що молодий та успішний власник Вінницької кондитерської фабрики готовий застосувати свої навички роботи в бізнесі у сфері управління державою.

Сам Петро Олексійович пояснив рішення йти в політику таким чином: «Я себе вважаю романтиком, хоча і не справляю такого враження. У середині 1990-х було засилля «червоних директорів», використовувалися руйнівні для ринкової економіки соціалістичні механізми управління. Мені здавалося, що люди у владі просто не знають, що робити. Якщо їм розповісти, то рішення можна буде приймати швидше й ефективніше».

Перший похід у парламент ледь не став для Порошенка провалом – вибори він виграв з мінімальним відривом. Свого найближчого конкурента – іншого вінницького бізнесмена Володимира Скомаровського (сьогодні він власник автофірми Володимир і вінницького радіо Такт) – йому вдалося випередити лише на кілька десятків голосів. І ті, як розповідають злі язики, прийшли з виборчої дільниці, розташованої на території в’язниці.

СДПУ (о)

У Верховній Раді III скликання бізнесмен увійшов до фракції об’єднаних соціал-демократів. Але до лав самої партії, як зараз розповідає байки Порошенко, він ніколи не вступав.

«Мій друг Віктор Король [колишній заступник голови податкової міліції Державної податкової служби, екс-народний депутат], який був знайомий з Олександром Зінченком [співзасновник телеканалу Інтер, народний депутат] та Ігорем Плужниковим [бізнесмен, одні із засновників СДПУ (о)], запропонував мені йти в парламент. Мовляв, чи не хочеш ти увійти до них у список на певних фінансових умовах? Я був готовий. Але повідомив, що балотуюся по мажоритарному округу у Вінницькій області. І якщо я пройду, то проситиму, щоб гроші повернули. Я пройшов. Гроші не повернули», – пізніше пояснював свою співпрацю з есдеками політик.

Проте в СДПУ (о) він зробив непогану кар’єру: перетворившись за два роки з рядового нардепа на члена політбюро СДПУ (о) (за статутом лише члени партії можуть бути у політбюро).

У 1999 році тодішній президент України Леонід Кучма запропонував Порошенкові пост вінницького губернатора.

«Я запитав Кучму: скажіть, будь ласка, які у губернатора будуть повноваження і цілі? Кучма відповів – ось такі. Ні, сказав я, з такими правами на результат не вийдеш», – згадує політик. Пізніше була пропозиція увійти до складу уряду як віце-прем’єр і навіть перший віце-прем’єр, але вже у 2003 році.

З СДПУ (о) Порошенко попрощався у 2000-му. За його твердженням, це сталося після того, як остаточно зрозумів, що «першу скрипку» в партії грають не Леонід Кравчук та Євген Марчук [колишні президент України і глава СБУ, офіційні обличчя партії], а Віктор Медведчук і Григорій Суркіс [бізнесмен, один з лідерів СДПУ (о)]. За чутками, розставання сталося з обопільної згоди. Порошенко нібито грав на два фронти – за спиною Медведчука тримав прямий зв’язок з адміністрацією Кучми, керівником якої в ті часи був Володимир Литвин.

Після розлучення з есдеками Порошенко створив та очолив незалежну лівоцентристську фракцію Солідарність.

До речі, в офіційній біографії президента про кількарічну співпрацю з СДПУ (о) скромно замовчується.

Невже політичний перевертень соромиться дружби з кумом Путіна чи приховує минуле від виборців?

Солідарність

Слідом за фракцією Порошенко створює однойменну партію. За несподіваною політичною самостійністю майбутнього президента нібито стояла Банкова.

До складу нової партії ввійшла дуже різношерста публіка, яка, як і сам Порошенко, шукала себе в політиці. Лави депутатської групи швидко зростали, і вже до літа 2000 вона налічувала 28 депутатів.
Але розкрутити власний проект у Порошенка так і не вийшло, і буквально через рік він стає засновником майбутньої партії регіонів.

Партія регіонів

У липні 2000-го лідери п’яти політичних структур – Партії регіонального відродження, Партії солідарності, Партії праці, Всеукраїнської партії пенсіонерів і партії За красиву Україну – вирішили об’єднатися.

Нове утворення отримало довгу назву – Партія регіонального відродження Трудова солідарність України. Очолив її тріумвірат співголів – Володимир Рибак, Валентин Ландик та Петро Порошенко. До президії ввійшли Микола Азаров, Юхим Звягільський і Леонід Черновецький.

У березні 2001-го назву партії скоротили, і з’явилася партія регіонів з лідером в особі Миколи Азарова – на той момент головою Державної податкової адміністрації України.

Незабаром Порошенко з деякими однодумцями залишив лави регіоналів і ввійшов в опозиційний виборчий блок Віктора Ющенка Наша Україна.

Від соратників президента Кучми Порошенко пішов без скандалів, чим дав привід говорити, що несподіваний дрейф у бік Ющенка – не що інше, як проект Банкової щодо впровадження в лави політичних супротивників свого агента впливу.

Наша Україна

«Це було банальне привітання з днем народження, – згадує Порошенко день знайомства з Ющенком. – Коли я представився, його зацікавили мої думки про промисловість. Він попросив, щоб я зайшов і поділився думкою про поточну ситуацію, про те, як виводити важку промисловість з кризи. Як реформувати галузь і податкову систему».

За словами майбутнього Президента, це був 1998-й або 1999 рік.

У Нашу Україну Порошенко вливається в грудні 2001-го. 9 січня 2002 року було підписано угоду про створення блоку, і Порошенко відразу посів у ньому чільні позиції, очоливши виборчу кампанію.

На парламентських виборах блок Віктора Ющенка здобув перемогу за партсписками. Пройшов до парламенту і Порошенко, набравши у своєму улюбленому 12-му окрузі 49,99% голосів. У новій Верховній Раді він очолив «жирний» і найбільш корумпований, як кажуть народні депутати, бюджетний комітет.

Новий етап політичної кар’єри майбутнього Президента починається у 2004 році. У цей момент оформилися його партнерські стосунки з двома іншими відомими бізнесменами – Давидом Жванією та Миколою Мартиненком, які вважалися головними спонсорами помаранчевої революції. Але й старих друзів Порошенко не забув. Факт присутності на сцені Майдану Азарова в помаранчевому шарфі – найкраще тому підтвердження.

Як один з організаторів революції, Петро Олексійович логічно розраховував на посаду прем’єра після перемоги Ющенка. Але не склалося, і цей пост отримала Юлія Тимошенко (про що, як стверджують в оточенні Ющенка, він потім дуже жалкував). Порошенкові як відступні дісталася Рада національної безпеки й оборони з повноваженнями альтернативного Кабміну.

Відкрита війна між Порошенком і Тимошенко завершилася відставкою обох у вересні 2005 року. Позбувся він і депутатського мандата через «сумісництво».

У 2006 році Петро Порошенко знову пройшов до Верховної Ради, знову з Нашою Україною, і мало не став спікером, але стосунки з кумом Віктором Ющенком були зіпсовані безповоротно. Кажуть, Порошенка обурив той факт, що той у розпал політичної кризи 2005 року навіть не намагався його захистити.

У 2009—2010 роках Порошенко обіймав посаду міністра закордонних справ України. Разом з усім Кабміном Петро Олексійович був звільнений 11 березня 2010 року новим главою держави – Віктором Януковичем. А через два роки Порошенко повернувся на Грушевського.

Кабінет міністрів

Ще у 2007 році Порошенко отримав посаду голови Ради Нацбанку України і обіймав її аж до 2013 року. Після перемоги Януковича на президентських виборах він час від часу з’являвся в ефірі різних телешоу. Ходили чутки, що Порошенко може повернутися в МЗС і змінити на посту тодішнього главу української дипломатії Костянтина Грищенка, але сам майбутній президент цю інформацію категорично спростовував.

У лютому 2012-го Петро Олексійович сенсаційно повернувся у велику політику – Янукович призначив його міністром економіки, розвитку й торгівлі.

Пропозицію ввійти в уряд формальних політичних опонентів Порошенко прийняв не відразу. Цьому передували тривалі переговори, зустріч з Януковичем. Порошенко відкрито визнає, що може поставити хрест на своїй політичній кар’єрі, але йде ва-банк за посадою.

А вже через кілька місяців робить кульбіт у стилі 2000 року – відмежовується від партії регіонів, показово зближується з Блоком Тимошенко і бере участь у парламентських виборах у своєму рідному окрузі у Вінницькій області. На виборах він багато критикував владу Януковича. Але так і не перейшов до лав опозиції у Верховній Раді.

А в кінці 2013-го в Україні починається Євромайдан, на хвилі якого несподівано для всіх політичний перевертень з рейтингом у кілька відсотків (на грудень 2013 року) оголошується президентом.

Євгенія Вецько, Національне бюро розслідувань України