August 21st, 2014

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Київська міська рада й адміністрація зачинили двері перед громадянами. Забули #Майдан?

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Сьогодні вранці разом з колегою Алісою Рубан та ще п’ятьма киянами з бійкою проривалася на засідання Земельної комісії Київської міської ради. За регламентом Київради (і за здоровим глуздом) ці засідання є відкритими для громадян.

Що не ясно? – запитувала я у трьох сержантів міліції, які не пускали нас в середину мерії. Після безуспішного діалогу довелося трохи з ними поштовхатися. Фото сержантів:

Sokolenko-Natalya1

Звісно, ми прорвалися, але не тому, що переконали сержантів міліції. Нас провели.

Вже повертаючись, я ще раз спробувала пояснити сержантам, що вони були неправі, аж тут пролунало зізнання: Ніконов (Ігор Ніконов, заступник голови Київської міської держадміністрації і однопартієць Кличка, звісно) розпорядився нікого не пускати – прохід в мерію тільки за списками чи за дзвінком депутата. У мене повно знайомих депутатів і два однопартійці з ДемАльянсу з мандатами, яким я можу телефонувати зранку до ночі. Але це неправильно, несправедливо по відношенню до киян, які не мають знайомців у столичній владі, алемають питання до депутатів і посадовців.

Пане Кличко! Невже Ви забули, як проривалися до приміщення Київради разом із киянами ще зовсім недавно?

Невже Ви забули, за що стояв Майдан?

Якщо не забули, будь ласка, наведіть порядок на вході до будинку мерії і скажіть Ніконову та трьом сержантам, щоб пропускали громадян на засідання комісій і сесії Київської міської ради.

Пане Кличко! Ще одне прохання до Вас: наведіть порядок у Земельній комісії. На сьогоднішньому засіданні Земельної комісії Київради поряд з головою комісії – Вашим однопартійцем Володимиром Прокоповим – сиділа і «керувала процесом» людина з неймовірно поганою репутацією – Ганна Гаршина. В одному з недавніх блогів на УП я писала, що Ганна Гаршина за часів Черновецького працювала юристом в Управлінні землекористування під кервництвом покійної вже Світлани Макеєвої.

Що цікаво, у инших управліннях НЕМА СВОГО ЮРИСТА – всі юридичні питання з усіх управлінь вирішуються у ЮРИДИЧНОМУ УПРАВЛІННІ Київської міської ради. А в Земельному управлінні був свій юрист – Ганна Гаршина. Минулу шефиню Гаршиної Макеєву восени 2010-го заарешутвали за підозрою у сприянні незаконній передачі фізічним особам київської землі на 7 мільйонів гривень.

Журналісти писали про шефиню Гаршиної:

Как рассказывают в кулуарах Киеврады, Макеева на работу в Киевраду пришла при мэре Александре Омельченко как секретарь земельной комиссии. Через некоторое время она исчезла и всплыла уже при мэре Леониде Черновецком в должности начальницы земельного управления.

«Ее лично пролоббировал зять мэра (Черновецкого – ред.) Вячеслав Супруненко, и она была его человеком. Она дружила и общалась только с теми людьми, с которыми ее знакомил Супруненко. Всех остальных она в упор не замечала», – рассказывают депутаты Киеврады.Говорят, что Супруненко все земельные вопросы доверял исключительно Макеевой.Блондинка Макеева зимой и летом ходила с загаром и любила драгоценности.»Она часто появлялась с бриллиантами и сапфирами, при чем обязательно от известных марок типа «Тиффани» и обязательно в гарнитуре – серьги, ожерелье, колечко», – говорят бывшие сотрудники мэрии.

Я запитала ефектну білявку, що сьогодні на засіданні Земельної комісії підносила якісь папери Гаршиній, яку посаду та займає, що всілася поряд з головою Земельної комісії? Білявка знітилася й відповіла: «Це питання не до мене, а до голови комісії». Инший молодий чоловік, що також щось передав Гаршиній, сказав, що вона вже місяць!!! працює начальником управління земельних ресурсів Київської міської ради.

Дуже цікаво! Сьогодні моя колега Аліса Рубан відправила запит до Київради із запитанням: чи справді людину з такою біографією призначили начальником управління земельних відносин Київради і чи ще хтось порядніший претендував на цю позицію.

І ще питання до киян: ви пам’ятаєте, за що вийшли на Майдан?

Наталя Соколенко, журналістка, учасниця руху «Стоп Цензурі»

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Дочь генпрокурора Илона Ярема отдыхает в роскошном отеле Golden Savoy. Фото

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Пока отец — генеральный прокурор Украины Виталий Ярема трудится во благо Отчизны, его дочка успешно рекламирует свой отдых на побережье Эгейского моря.

Илона Ярема отдыхает на турецком курорте Бодрум, где живет в роскошном отеле Golden Savoy. Самый дешевый номер в сутки здесь стоит около $1000, тур на неделю с завтраками и ужинами обойдется в $7000–8000, а путевка «все включено» — в $10 000 и больше.

Журналистам очень интересно: летние каникулы детей украинских блюстителей закона на дорогих курортах должны быть при любых обстоятельствах в стране, или при любых обстоятельствах в стране — едь на шикарный отдых?

Yarema-Ilona1

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Как нужно воевать в зоне #АТО — советы афганца

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Afghan_01Письмо, написанное ветераном войны в Афганистане, начальником разведки дивизиона в Афганистане, полковником в отставке Валентином Депто. Мы хотим привести его в полном и неизменном виде, так как боевой опыт и оценки, изложенные в нем неоценимы и имеют большое значение в реалиях боевых действий и АТО в Украине.

Полковник неоднократно обращался к высшему военному руководству и силовикам, но его обращения так и не были услышаны, поэтому единственным способом донести необходимую информацию возможно только через общественность.

«Я участник боевых действий в Афганистане. Воевал на должности начальника разведки дивизиона. Входил в состав группы по разработке и реализации боевых операций по наиболее оптимальному решению боевых задач в составе развед подразделений 201 МСД . В результате опыт группы позволил выработать технику слаженного применения огневых средств и подразделений в достижении успеха в боях часто над превосходящими силами противника. Хочу подчеркнуть, что за последние полгода моего участия в этой группе не погиб ни один солдат. Были случаи, когда мы захватывали врасплох опорные пункты душманов без единого выстрела. Маловероятно что силы АТО подойдут к этой технологии даже к концу освобождения Донбасса.

Уверен что как минимум 70% потерь, как в Афганистане так и в АТО Донбасса связаны с отсутствием опыта ведения б. д, низким уровнем профессионализма (особенно высшего руководства) а так же в игнорировании своих преимуществ и слабых сторон противника при планировании боевых операций.

Готов лично участвовать в боевых операциях и доказать опыт в реальной боевой обстановке. Многие простые секреты боевого успеха давались ценой жизни моих боевых друзей и опытом нелегких испытаний более чем в ста боевых операциях и развед рейдах.

Поскольку все уставы и наставления ВС написаны для войны по опыту крупных войсковых операций, и абсолютно не подходят к условиям АТО. Я уверен, что все основные положительные достижения нашей армии в АТО были получены благодаря креативным идеям.

Мне удалось вкратце изложить лишь основные стратегические ошибки нашего военного руководства. А так же отметить неспособность быстрого решения такого первостепенно важного вопроса – как перекрытие восточной границы с Россией, хотя это решение вполне очевидно и практически лежит на поверхности.

Руководство АТО ведет боевые действия против ополченцев путем освобождения территории, постепенно сжимая кольцо окружения, сосредоточив свои усилия на освобождение населенных пунктов, – где сконцентрированы основные силы путинских боевиков. Этот вариант выгоден больше террористам, поскольку они могут прятаться за мирными жителями и использовать жилые дома как опорные пункты.

В таких условиях силы АТО лишены своих преимуществ в артиллерии, авиации и боевой технике. Аналогичные операции по зачистке населенных пунктов в Афганистане всегда сопровождались серьезными потерями в войсках, гибелью мирных жителей и разрушением кишлаков.

Очень просто изменить ситуацию в свою пользу.

1. Выманить ополченцев из городов, путем изменения направления главного удара. Т.е. в первую очередь завоевывать не города – а дороги. На дорогах практически нет густонаселенных кварталов, и наши войска имеют явные преимущества в артиллерии и бронетехнике.

Как только силы АТО начнут захват блокпостов, российские солдаты вынуждены будут высылать из городов свои резервы в помощь блок постам, — и здесь наша артиллерия и грады могут расстреливать эти колонны на дорогах и открытой местности при их подходе. И уже наши подразделения могут устраивать засады на ополченцев.

2. Ключевой трассой является шоссе Харьков- Ростов. Овладеть трассой гораздо проще, чем Донецком или Луганском. Расставив цепь блок постов и опорных пунктов на трассе (об этом я говорил в передаче 112 канала) силы АТО полностью перехватывают стратегическую инициативу, (эта трасса – символический Сталинград), и одновременно перекрывает доступ из РФ потока поддержки боевикам. Трасса разбивает группировку ополченцев на две части.

3. Отвоевывая дороги уже далее на запад и восток силы АТО отберут у ополченцев преимущества маневра и обеспечения б.д по всей зоне АТО. При этом ополченцы в населенных пунктах последовательно окажутся в полном окружении.

4. Освобождение населенных пунктов, по принципу Славянска – губительно для мирных жителей и сил АТО. Если ополченец имеет уверенный коридор для отступления, – он будет отстреливаться до последнего патрона, а затем спокойно сядет в отобранную у людей машину и поедет в следующий город. Оставляя за собой разрушенные кварталы и убитых жителей. В следующем городе история повторяется. Когда в Афганистане мы поняли ошибку данного подхода, – изменили тактику. Населенный пункт охватывается в полную осаду плотным кольцом, так чтобы и огородами из него никто не мог выползти. В этом случае – отсутствия возможного спасения, однозначно у ополченцев начнется паника «спасайся кто как может». Они попытаются группами вырваться из города и естественно будут попадать в подготовленные силами АТО засады. Остатки просто сдадутся. По опыту Афганистана больше 2х недель душманы осаду не выдерживали.

5. Пока террористы владеют коммуникациями (дорогами) в зоне АТО, у РФ есть естественный шанс ввести контингент войск, и эти войска беспрепятственно за 1 день дойдут от Луганска до Донецка. Полное повторение Крымского варианта.

6. Командование АТО совершенно ошибочно борется за овладение «господствующими высотами», начитавшись военных букварей. Когда нет единого фронта и видимость противника лучше обеспечивается беспилотниками и спутниками, ( а не прямой видимостью с горы), в этих условиях – естественно важность господствующей высоты имеет значение для тех, – кто на ней погибает. На этих высотах нет густонаселенных кварталов, – пусть из городов туда выйдут ополченцы, а силы АТО будут их расстреливать артиллерией и градами.

7. Необходимо отвести от Российской границы в зоне АТО на удаление 10-20 км все подразделения и пограничников, которые обстреливаются российскими градами. Создав таким образом буферную зону. И пусть в эту зону заходят оккупанты и погибают от обстрелов уже нашими градами. После освобождения Донбасса, буферная зона потеряет свой статус и пограничники вернутся на географическую границу.

8. Хорошо запомнил слова своего наставника в Афганистане: «Забудь все чему учили в училище и войсках, -учись у боевых товарищей, перенимай опыт, и тогда выживешь и будешь успешным в бою.» Профессионального уровня в Афганистане командиры взводов достигали за полгода, командиры рот – 1год, командиры батальонов за 2года. Высший командный состав был адекватным, лишь в том случае, когда к планированию боевых операций привлекались опытные командиры рот. Таким образом осуществлялась обратная связь, и в данном варианте боевые операции проходили без потерь. Уважением солдат и успехом в бою пользовались командиры, которые при получении боевой задачи могли жестко отстоять свои требования полного обеспечения поддержки со стороны артиллерии, авиации, саперных подразделений, и обязательной готовности маневренного резерва прийти на выручку, и обеспечить при необходимости выход подразделению из под удара.

9. К сожалению, по объективным причинам, к анализу работы нашей группы в Афганистане был ограниченный доступ. И многие участники б.д. не владеют теми технологиями проведения боевых операций, которые досконально отрабатывала наша группа. Поэтому наработанные в боях технологии не применяются Украинской Армией в АТО.

Российское ГРУ имеет большую информацию, и активно использует этот опыт в Донбассе. В следствии чего действия Украинских войск абсолютно прогнозируемы и часто наши подразделения попадают в расставленные ловушки боевиков. Некомпетентность и отсутствие профессионализма в руководстве АТО и Вооруженных Сил Украины граничат с преступной халатностью, повлекшей бессмысленную гибель украинских солдат и мирных жителей а также разрушенные города, загубленные самолеты и разбазаренный бюджет страны. Подобные действия имеют и политический характер, поскольку усугубляют антиукраинские настроения в Донбассе.

10. Выйдут ли батальоны на Крещатик после освобождения Донбасса, я думаю что да. Нужно понимать отчаяние солдата, потерявшего в бою своего друга, который погиб по причине предательского безразличия руководства АТО. Их требованием будет не люстрация, а открытый суд над генералами предателями.
Отработанные в Афганистане боевые технологии довольно просты для понимания здравомыслящего военного руководителя. А так же их легко можно применять в АТО. Поскольку мои обращения к руководству АТО остались без ответа, уверен что рациональное общественное мнение сможет положительно повлиять на ход событий.

Валентин Депто, sprotiv.org

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Прибутки від українських лотерей йдуть спонсорам російської армії. Відео

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

lohotron1Власник української лотереї «Патріот» росіянин Олег Бойко офіційно фінансує російську армію.

Про це йдеться в сюжеті телепрограми «Наші гроші».

ПрАТ «Патріот» через кіпрську «Cehriba Investments Limited»  входить в інвестиційний холдинг Finstar,  яким володіє російський мільярдер  Олег Бойко.  Власник «Патріоту» має лотерейний бізнес і на батьківщині. В Росії Бойко є оператором лотереї «Перемога», прибутки від якої направляє на підтримку російської армії.

Російські витрати бізнесмен, вочевидь, компенсує в Україні. Адже перерозподіл прибутків в Україні більш лояльний до бізнесменів. В Росії, окрім податків, оператори платять державі ще 10 % від доходів.

Окрім «Патріоту» в Україні  діє ще два оператори: ТОВ «М.С.Л» і компанія «Українська національна лотерея».

ТОВ «М.С.Л» -   підконтрольна одному з найбагатших росіян — Михайлові Фрідману.

«Українська національна лотерея» — належить офшору з Віргінських островів «Олімпік голд холдінгз лімітед».

За 2,5 роки офіційно вони заробили 3 мільярда гривень, відрахування до бюджету склали 720 мільйонів гривень. Ще 13,5 млрд потрапили у призовий фонд.

Натомість держава створила для лотерейників максимально пільгові умови. Річ у тому, що з березня 2014 року усі оператори українських лотерей працюють без ліцензій та сплати за свою діяльність.

Згідно до Закону «Про державні лотереї» від 2012 року, який відмінив старі ліцензії, якщо держава не створила нових нормативно-правових актів, оператори продовжують свою діяльність без ліцензій.

Регулятором на  лотерейному ринку є міністерство фінансів. Проте це відомство за останні два роки не ініціювало жодних змін до закону та не підготувало документи для ліцензування.

У 2010-му тодішній голова Мінфіну Віктор Пинзеник пропонував підвищити вартість дозвільного документу до 40 млн грн за один вид гральної діяльності.  Нині, видавши операторам ліцензії, держава змогла б виручити щонайменше 160 млн грн.

Варто зазначити, що слово «державна» в назві лотерей абсолютно не означає те, що держава має до цього стосунок.

Російський бізнес заробляє в Україні також на постачанні ігрових автоматів, зокрема для мережі гральних закладів КІНГ, які сьогодні продають теж ніби лотерейні квитки через «спеціальні термінали»

«Перші термінали були вироблені в Росії. Згодом почали виробляти і на Україні», — запевняє Сергій Бойко, юрист компанії «Лотостар», яка володіє мережею гральних закладів «КІНГ»

Юрист стверджує, що раніше автомати для клубів «КІНГ» виготовляла російська компанія «martGames», а нині українське ТОВ «ЛОТОПРОМ».

Однак у судовому реєстрі є справа про імпорт ігрових автоматів з Росії. Компанія «УКРЛОТОПРОМ» позивалась до суду проти Сумської митниці через завищені тарифи за перевезення ігрових автоматів. Засновником

«Укрлотопрому» є  власник «Лотопрому» Валерій Ромашов. А виробником автоматів, які бізнесмен завозить з Росії в Україну -  російська компанія «Сталь-Ком».

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Дмитро Булатов. Мародер молоді та спорту — 2

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Bulatov-Dmitro4У 20-х числа березня 2014 пролунав дзвінок від невгамовної Тетяни Чорновол, нещодавно призначеної на посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики: «Слухай, Володю, ти не хочеш попрацювати на теренах боротьби з корупцією? Скоро в кожному міністерстві та відомстві буде уповноважений по боротьбі з корупцією, якого я рекомендуватиму. Це – державна служба, платитиметься зарплатня. Може, попрацюєш по лінії Міністерства молоді та спорту? – Ти ж досконало знаєш всі їхні корупційні схеми. Я на тому тижні заїду до Булатова, будемо якраз обговорювати питання про призначення в його міністерство уповноваженого від мене, тож я зразу подам твою кандидатуру».

Довелось довго пояснювати державному службовцю 1-ї категорії, чому плодити чиновників по боротьбі з корупцією – це лише посилювати корупційні ризики.

– Ідея потрясти «схеми» Мінмолодьспорт, — кажу, — непогана. Але на державну службу, Тетяночко, я заради цього не піду. Бо боротись з корупцією мають не чиновники, а інститути громадянського суспільства. Ідея ввести в кожному міністерстві посаду штатного борця з корупцією є мертвонародженою. Такий чиновник буде підпорядкований міністру й заступникові міністра-керівнику апарату. Тобто людям, які несуть найбільшу корупційну загрозу. По-друге, такий чиновник дуже швидко зіллється з колективом, який має контролювати, чому сприятимуть  спільні п’янки, святкування днів народжень і тому подібне.

Ну і, по-третє, державний службовець діє виключно в межах посадової інструкції. В інструкції йому буде прописано, наприклад, вичитувати тендерну документацію, перевіряти документи на переказ грошей чи списання товарно-матеріальних цінностей. Але основна корупція в тому ж спорті крутиться за межами міністерства. Наприклад, в положення про змагання записується пункт про те, що кожний спортсмен має сплатити безповоротну фінансову допомогу на користь якоїсь громадської організації на кшталт «федерація зі швидкісного онанізму в закритих приміщеннях», яка створена при міністерстві. Тобто, гроші бере не співробітник міністерства, а стороння особа, перевіряти яку, як і положення про змагання, штатний борець з корупцією права не матиме.

Або інший приклад – міністерство переказує бюджетні кошти спортивному клубу на виконання постанови Кабміну про фінансову підтримку фізкультурно-спортивних товариств. Все, начебто, законно. Але цей клуб насправді є постійно діючою фіктивною фірмою. Я виявив кілька таких фіктивних фірм, що постійно отримують гроші від Мінмолодьспорт. Але інформацію про ці фірми я одержав лише завдяки тому, що довго судився з Товариством сприяння обороні України, вимагаючи дані про бюджетне фінансування. А якби я був державним службовцем, можливості судитись в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» в мене б не було.

Тож краще запропонуй Булатову включити мене на громадських засадах, наприклад, до складу колегії Мінмолодьспорт. Втім, навіть це зайве. Достатньо було б просто  бажання новопризначеного міністра поламати корупційні схеми, а вже алгоритм того, як це зробити, я підкажу.

На тому й домовились.

Аферист на аферисті

Тетяна не даремно згадала Мінмолодьспорт (раніше ця контора називалась Державна служба молоді та спорту України, до того – Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України).  Останні п’ять років ми з нею спільно досліджували цю помийну яму, яка займається поборами зі спортсменів, ліквідацією масового спорту та розкраданням бюджетних коштів. Було безліч публікацій, десятки судових рішень, зокрема – виграних мною в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

А почались наші з Тетяною розвідки з того, що у вересні 2009 року до Верховної Ради України звернувся директор єдиного в Україні державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки зі скаргою на те, що з неповнолітніх вихованців цього бюджетного закладу вимагають «безповоротну фінансову допомогу» на користь якоїсь там громадської організації за участь у національних змаганнях, що проводить Мінсім’ямолодьспорт – чемпіонаті України з класичного парашутизму серед юніорів.

Народні депутати направили звернення до Генеральної прокуратури, Генпрокуратура провела перевірку й з’ясувалось, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з  пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України».

Artemiev-Oleksandr1Директор департаменту неолімпійських видів спорту Мінмолодьспорт Олександр Артем’єв – один з організаторів схем по розкраданню коштів державного бюджету та поборів зі спортсменів.

Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала й договору про співпрацю з Мінсім’ямолодьспорт не укладала. Натомість шахраї, вступивши в змову з тодішнім першим заступником міністра Іллею Шевляком та директором департаменту неолімпійських видів спорту Олександром Артем’євим (працює і зараз на тій же посаді під керівництвом Булатова), впродовж кількох років поспіль виготовляли фальшиві положення про неіснуючі змагання, які замість міністра чи його заступника підписували сторонні люди – комерсант-газовик з Харкова Олег Шаповалов (нині – депутат Харківської обласної ради від партії регіонів, який фінансував «тітушок» під час подій на Майдані) та пенсіонер, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України, Ігор Тьорло зі Львова. Ці два шахраї – Шаповалов і Тьорло – власне, і значились керівниками псевдо «федерації». Шаповалов – типу «президент», Тьорло – голова неіснуючого «виконкому».

Shapovalov-Oleg1

Харківський аферист Шаповалов (по центру фотографії) – депутат обласної ради, активіст партії регіонів, спонсор «тітушек»

Як встановила Генеральна прокуратура України в ході перевірки, механізм збору коштів був наступний. Артем’єв включав до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, наприклад, на 2009 рік державні змагання, які Міністерство  мало б провести від імені держави – 59-й чемпіонат України з класичного парашутизму. Але більш ніяких дій не робилось – наказ на проведення не видавався, положення про змагання не затверджувалось, склад колегії суддів та директор змагань не призначались. Наприкінці року в звіт Міністерства ці змагання не включались, вважалось, що вони були заплановані, але не проведені з якихось об’єктивних причин.

Torlo-Igor1Пенсіонер Тьорло, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України. Основне джерело доходів – побори зі спортсменів.

Але спортсмени й гадки не мали, що ніяких змагань не буде, оскільки Тьорло виготовляв фальшиві положення, які підписував замість міністра і куди записував, що до участі в державних змаганнях допускаються лише ті, хто вступив у його «федерацію» та заплатив йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ». А щоби не було скандалу, видимість проведення змагань взяв на себе Володимир Грибанов – заступник голови Товариства сприяння обороні України.

Hrybanov-Volodimir1Легендарний Володимир Михайлович Грибанов, заступник голови Товариства сприяння обороні України. Спеціалізація: розкрадання коштів державного бюджету, підробка документів, продаж спортивних об’єктів, побори зі спортсменів.

Власне, Грибанов, якому підпорядковано кілька спортивних аеродромів, і був (точніше – досі є) реальним ватажком злочинного угруповання. Він не тільки пригрів Тьорла й дав йому безплатно кабінет в адміністративному приміщенні ТСОУ на проспекті Перемоги в Києві, але й організовував саму складну частину афери – видимість проведення державних змагань (бо інакше шахраї були б викриті впродовж одного спортивного сезону).

Робилось це дуже просто: Грибанов телефонував у підлеглий авіаспортивний клуб ТСОУ й давав вказівку прийняти Тьорла та виконати всі його забаганки. Після чого Тьорло зазначав цей клуб у фальшивому положенні як місце проведення «чемпіонату України». Потім туди з’їжджались спортсмени, які цей спектакль сприймали за чисту монету (не тільки спортсмени – навіть Державна прикордонна служба та Міністерство внутрішніх справ направляли свої команди на ці псевдо-змагання!). Перед спортсменами виступав Тьорло, розповідав, що держава уповноважила його проводити змагання і що Верховна Рада прийняла закон, відповідно до якого забороняється займатись парашутним спортом тим громадянам, які не вступили у «федерацію парашутного спорту» та не заплатили Тьорлу й Шаповалову «безповоротну фінансову допомогу». Спортсмени, думаючи, що це дійсно чемпіонат України, лізли в гаманці та платили – з кожного учасника по 2 тис. грн., з кожної команди – по 5 тис. грн…

Більш того, спортсмени оплачували все: проживання, харчування, платили Тьорлу «добові», заправляли за свій рахунок літак і навіть оплачували грамоти, які Тьорло купляв у «Спорттоварах», підписував замість міністра й ставив печатку своєї «федерації».

А на наступний рік Артем’єв знову включав до Єдиного календарного плану аналогічний чемпіонат України, причому – вже під наступним номером, щоби спортсмени ні про що не здогадались. І так – з року в рік.

Але й це не все. Квартет шахраїв – Артем’єв, Грибанов і Тьорло з Шаповаловим – налагодили торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста», які Тьорло сам друкував на принтері та продавав від імені держави по 50 грн. як документ, що, начебто дозволяє виконувати в Україні стрибки з парашутом, укладати основний і запасний парашути чи виконувати будь-які види стрибків під власну відповідальність. Ба більш того, Артем’єв дав вказівку не допускати до змагань тих спортсменів, які не купили в Тьорла три таких «сертифікати» — кишені вивертали навіть неповнолітнім.

До речі, щоби зразу зняти запитання відносно ділових та моральних якостей Шевляка й Артем’єва, зразу зазначимо, що це – команда відомого державного діяча Владислава Каськіва. За помаранчевої доби Каськів прилаштував цих двох пройдисвітів до Мінсім’ямолодьспорту, а після приходу до влади Януковича забрав Шевляка до себе заступником голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Усім пам’ятна історія, коли це аферистичне агентство восени 2012 року «уклало» договір на 1 млрд. доларів США про будівництво терміналу з приймання зрідженого газу начебто з іспанською фірмою Gas Natural Fenosa. Невдовзі з’ясувалось, що відома фірма до цього «проекту» відношення не мала, а її «представником» виявився колишній лижний інструктор. Кажуть, саме Шевляк знайшов невідомо де цього лижного інструктора й привів до Каськіва на підписання угоди…

А згубила фраєра, як відомо, жадність. Тьорло, абсолютно переконаний у власній безкарності, вирішив розширити контингент облапошених і став збирати гроші навіть з юніорів під машкарою проведення молодіжного «чемпіонату України». Але в 2009 році він вже вирішив не заморочуватись з імітацією змагань. І коли на його запрошення юні парашутисти  прибули на Кіровоградський аеродром «Федорівка», негідник, зібравши з дітей гроші, заявив, що держава передумала, ніякого чемпіонату не буде, а гроші він не поверне, позаяк це була «безповоротна фінансова допомога». Серед обкрадених був неповнолітній вихованець державного клубу, і тут довелось втрутитись Генеральній прокуратурі України.

За результатами перевірки Генеральна прокуратура України напередодні нового, 2010 року, відкрила відносно Артем’єва та заступника міністра Дутчака (Шевляк на той момент працював у іншому місці – розкрадав кошти, призначені для Євро-2012) дисциплінарне провадження, співробітнику Мінсім’ямолодьспорт, який відповідав за розвиток спортивно-технічних видів, довелося шукати нове місце роботи,  прокуратура м.Києва відкрила відносно керівників «федерації» — Шаповалова та Тьорла – кримінальну справу по обвинуваченню в шахрайстві.

Щоправда, з воцарінням Януковича побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної  справи різко пригальмувалось. Пояснення було дуже простим – Шаповалов, який раніше терся біля харківської організації БЮТ, раптом ознайомився з програмою партії регіонів, перейнявся ідеями Лідера та переметнувся в штаб харківського губернатора Добкіна. Ну, а Добкін вже підключив всі можливості, щоби вберегти Шаповалова та Тьорла від знайомства з меню Лук’янівського СІЗО. Щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось – занадто скандальною вона була, та й порушувалась справа на звернення народних депутатів України. Але її просто поклали на полицю й не проводили жодних слідчих дій аж до травня 2014 року.

Причиною такої поблажливості правоохоронців став не тільки авторитет харківської обласної організації Партії Регіонів. Виявилось, що подібним чином в Україні вже багато років «розвиваються» всі види спорту, причому незалежно від прізвища президента чи міністра: бюджетні гроші, виділені на проведення змагань, розкрадаються, а спортсменів примушують не тільки оплачувати державні заходи, так ще й зобов’язують вступати в усілякі громадські організації зі сплатою «безповоротної фінансової допомоги».

Радник міністра

Сплинуло кілька днів після дзвінка Тетяни Чорновол і пролунав телефонний дзвінок від самого пана міністра – Булатов запросив мене бути його радником.

Враховуючи репутацію Булатова, стати його радником – честь не велика. Тому я зразу сказав, що тільки на громадських засадах: ні про яку підлеглість «жертві російського спецназу» навіть не могло бути й мови.

Оскільки на той момент я був за кордоном, спілкуватись з Булатовим довелось попервах телефоном та електронною поштою. Особливої пікантності нашому спілкуванню надавала та обставина, що незадовго до цього, 11 березня 2014 року, я звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з черговим позовом до Мінмолодьспорт, перед тим вигравши в цього міністерства щось понад 30 справ (власне, в тих судових засіданнях і були встановлені корупційні схеми, які зараз активно експлуатує новопризначений міністр Булатов і мова про які піде нижче).

Річ у тім, що аферисти – Артем’єв, Шаповалов і Тьорло – розперезались настільки, що у вересні 2013 року підсунули на підпис попередньому міністру Сафіулліну нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію Шаповалова-Тьорла, купили в Тьорла «сертифікат парашутиста» й пред’явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги.

Булатов, зрозуміло, пообіцяв негайно скасувати корупційні акти своїх попередників. А також побожився, що виконає всі судові рішення, які за моїми позовами до його відомства були винесені раніше.

Урешті-решт 19 квітня 2014 року я прибув до Міністерства молоді та спорту України знайомитись з керівництвом – взяв з собою десятки судових рішень, які зобов’язували міністерство надати мені документи або скасовували протиправні накази, підготував по пунктах опис корупційних схем, взяв документи стосовно фіктивних фірм, на які чиновники міністерства переказують бюджетні кошти, тощо.

Булатов з такої нагоди зібрав наближених – першого заступника міністра Андрія Вишняка (керує фінансами Мінмолодьспорт, заганяючи гроші на фіктивні фірми), заступника міністра–керівника апарату Ігоря Гоцула (організовує схеми по вимаганню грошей зі спортсменів), помічників і прес-секретаря.

– Ты ж журналист, — розпочав Булатов нараду, — слушай, тут нужно классную пиар-компанию для меня придумать. Вы с пресс-секретарем нашим решите, где лучше тебе выступить, на каком телеканале. Видишь, я сам з планшетом не расстаюсь, все время в Фейсбуке приходится что-нибудь писать. А ты сейчас отнеси в отдел кадров заявление о приеме на работу моим советником.

– Але я сюди прийшов зовсім не для того, щоби займатись піаром.

– А для чего? – щиро дивується Булатов. – Понимаешь, у нас совсем нет времени. Мы сейчас заняты тем, чтобы придумать «схему». Причем – по-быстрому. Потому что у нас, —  тут Булатов зробив рукою жест у бік свого першого заступника, — времени только три месяца.

– Два, два месяца, — поправив Булатова Вишняк.

– Любі друзі, — кажу я. – Схема може бути лише одна – та, яка передбачена Законом України «Про фізичну культуру і спорт». Ваші намагання займатись будь-якими іншими «схемами» закінчиться для вас, як мінімум, грандіозним скандалом. По-друге, йти на державну службу в таке поважне міністерство – то занадто велика для мене честь. Якщо ви зацікавлені у викоріненні корупції в міністерстві, розвитку військово-патріотичного виховання молоді та спортивно-технічних дисциплін – будь ласка, я залюбки допоможу без усілякої оплати. Для цього в міністерстві є, наприклад, колегія, куди можна вводити людей на розсуд міністра, є всілякі позаштатні радники. До речі, про колегію міністерства, треба негайно переглянути склад цього органу, бо він не оновлювався з грудня 2013 року, утворити робочі органи колегії, як це й передбачено положенням про міністерство.

Булатов дивується:

– Какая еще коллегия? – Это, в смысле, «громадська рада»?

–  Ні, — кажу, — це – та колегія, яка утворюється відповідно до положення про міністерство в складі міністра, заступників міністра, керівників департаментів, інших осіб на розсуд міністра: народних депутатів, фахівців з окремих напрямків діяльності міністерства. Колегія при міністрі – це як РНБО при президенті.

– А что это за положение такое? — питає Булатов.

Я з сумом дивлюсь на це циркове чудо, яке пролізло на посаду міністра, не маючи жодної уяви ані про систему державної влади та управління, ані про предмет діяльності, власне, міністерства. Боже милосердний, як же ж він збирається керувати?

Я беру в руки стопку судових рішень, винесених за моїми позовами, і починаю пояснювати Булатову, що його підлеглі (тоді вони ще були підлеглими попереднього міністра Сафіулліна) підробили низку документів, на підставі яких винесена постанова Кабінету Міністрів України про звільнення від сплати земельного податку доброго десятка аеродромів Товариства сприяння обороні України – за те, що там начебто відбувались неіснуючі міжнародні та всеукраїнські змагання з якихось авіаційних видів спорту. Про це чимало писала, до речі, Тетяна Чорновол. Йдеться про величезні кошти, які потрапляють не в державний бюджет, а діляться між аферистами з ТСОУ та чиновниками з міністерства.

Свого час  я звернувся до міністерства з інформаційними запитами, попрохав надіслати документи, на підставі яких надавались податкові пільги, отримав відмову (цілком природно – ніяких змагань, проведення яких є підставою для отримання пільг, насправді не було), звернувся до суду, суд постановив надати запитувану інформацію. Судові рішення не виконані, гроші розкрадаються й далі.

Булатову це не цікаво і тоді я йому показую інші судові рішення – про скасування величезної кількості наказів про проведення змагань з парашутного спорту, затвердження календарних планів і навіть рішення про анулювання списку збірної команди України з парашутного спорту, оскільки всі ці накази виносились з брутальним порушенням законності на прохання аферистів Шаповалова та Тьорла, при цьому зі спортсменів збирались гроші.

–  Слушай, что ты хочешь? – питає Булатов.

– Я хочу, щоби судові рішення, а їх біля 30, були виконані. По-друге, резолютивна частина кожного судове рішення починається словами: «позовну заяву задовольнити, визнати дії міністерства протиправними…». Кожне порушення закону завжди має прізвище, ім’я та по батькові. Наявність такої кількості судових рішень, де констатується протиправна діяльність міністерства – це ж нечуваний скандал. Треба негайно призначати службове розслідування й вжити заходи до співробітників міністерства, винних у порушення законів, – передусім, до директора департаменту Артем’єва та начальника відділу спортивно-технічних і прикладних видів. Ви в курсі, що Генеральна прокуратура України вже відкривала відносно Артем’єва дисциплінарне провадження за грошові побори зі спортсменів, але він все ніяк не вгомониться?

–  Так ты же не со мной судился, — каже Булатов, — а с министерством. Я тут при чем? И, вообще, давай заявление, будешь советником вне штата, приноси завтра две фотографии. А что касается всех этих коррупционных дел, общайся, если хочешь, с моим помощником Максимом. У меня времени нет всем этим заниматься.

Втім, часу на обговорення ситуації в міністерстві не знайшлося ані в того самого помічника Булатова, ані в заступниці, яка курувала неолімпійські види спорту – знаменитої біатлоністки Олени Підгрушної. Пані Олена сказала чесно й прямо, що вона не розуміє, що вона, як заступник міністра, підписує, і тому навіть не читає те, що їй приносять на підпис. Але пообіцяла ініціювати нараду з питань виконання судових рішень, винесених за моїми позовами до міністерства.

Нарада була призначена на 12 травня 2014 року. Можна лише уявити моє здивування, коли з’ясувалось, що обговорювати мої позови до міністерства заступник міністра Гоцул запросив отих самих аферистів – Шаповалова й Тьорла. Власне, ніякого обговорення не було – Гоцул лише продемонстрував присутнім Шаповалова в якості «смотрящєго» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу Шаповалова спортом ніхто займатись не буде.

Після цього я підвівся й пішов з тієї, прости Господи, наради під крики Гоцула: «А Ви тут нам не будете вказувати…».

А ще за місяць, довідавшись, що я готую цю статтю, зателефонувала Тетяна Чорновол. Ні, не для того, щоби поцікавитись успіхами на фронті боротьби з корупцією. А лише для того, щоби істерично вимагати, аби я припинив збирати матеріал про Міністерство молоді та спорту. Виявляється, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, яка отримує зарплатню на рівні заступника міністра й, як державний службовець 1-ї категорії, має безліч усіляких пільг і привілеїв, пообіцяла Булатову, що припинить антикорупційне розслідування, якщо він безкоштовно влаштує її дітей в літній табір.

Хочу зазначити, що Тетяну я знаю 12 років. Разом працювали. Дружили. Разом писали про корупцію в спорті, разом викривали злочинні схеми. У 2012 році, коли Тетяна балотувалась до Верховної Ради по мажоритарному округу на Львівщині,  я був її довіреною особою. Тим не менш, вислухавши зойки по телефону, я пояснив Тетяні, що їй нема чого робити на державній службі і якщо вона не звільниться добровільно, я оприлюдню її негідну поведінку. Оскільки отримання матеріальних благ від особи, яку вона має контролювати – це і є корупція. Урешті-решт, з її зарплатнею вона б могла дітей прилаштувати на відпочинок на загальних засадах, а не забирати безкоштовну путівку в якоїсь малозабезпеченої родини.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України