September 9th, 2013

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Чому нешвидка швидка допомога. Розслідування. Відео

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Була – швидка. Стала – екстрена. У цьому році до хворих приїжджають усього за 10 хвилин оснащені усіма необхідними медикаментами та апаратурою професійні рятувальні медичні бригади на надсучасному автотранспорті. Так виглядає – очима перших керівників – реалізація «Закону про екстрену медичну допомогу» вартістю 400 млн. бюджетних гривень.

«Ця нова якість надання медичної допомоги формує нову ціну медичної послуги», — каже міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

Забезпечення оновленої швидкої допомоги перебуває на особистому контролі президента.

«Три роки тому що там було у цій швидкій допомозі? Та нічого не було. Сьогодні ви подивіться – повний комплект. Візьміть, поїдьте на будь-яку  швидку допомогу і подивіться і поговоріть з лікарями», — говорить Віктор Янукович.

Президент сказав – журналісти «Знаку оклику» зробили. Щоб побачити реальне життя швидкої та справжній рівень її забезпечення, журналіст Дарина Чиж на одну ніч змінила професію.

Харків, місто-мільйонник і перша столиця України. Забезпечення роботи швидкої допомоги тут мало би бути одним із найкращих у державі. Про перебування журналістів на підстанції не знає ніхто з керівництва. Під виглядом практикантки журналістка проходить до оновленого відділення екстреної допомоги.

Ось кімната для відпочинку людей, чия професія — рятувати життя. Знайомимось із Ганною Оробейко, лікарем із невідкладних станів.

Відповідно до наказу МОЗ, кількість бригад повинна відповідати параметру: на 10 тис міського населення – 1 карета. У Харкові проживає 1 млн. 450 тис. Їх повинні обслуговувати 145 карет швидких. Насправді існує лише 74, тобто вдвічі менше. На нашій підстанції, яка обслуговує район із населенням понад 180 тисяч осіб, на нічне чергування виїжджає лише одна бригада з лікарем.

Перед виїздом на чергування Ганна Сергіївна отримує медикаменти і прилади. А де ж нове оснащення бригад, так яскраво описане в законі?

Після екскурсії підстанцією рушаємо на чергування. Наша знімальна група виїжджає з реанімаційною бригадою, принаймні так написано на нашій ГАЗелі.

За словами міністра, цей реанімобіль має бути нафаршированим усім необхідним медичним оснащенням.

«Забезпечення швидкої екстреної медичної допомоги усіма необхідними наборами і інструментами і медичними препаратами для роботи цих бригад – це сума більше 300 млн грн, вони дійшли до регіонів у вигляді субвенцій», — розповідала міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

Ганна Сергіївна – лікар із 20-річним стажем. Її місячний оклад трохи більший за 2 тис грн. У таких злиденних умовах сучасної медицини щодня вона покладається лише на власний досвід та уміння.

Їдемо на виклик. Як сказала диспетчер, двомісячна дівчинка проковтнула інородне тіло і її потрібно відвезти терміново до лікарні.

Не гаючи часу, за 5 хвилин швидка доставила малечу разом із батьками до приймального відділення місцевої лікарні. І тут починається найстрашніше. Доки немовля задихається і кожна хвилина на вагу золота, наша бригада бігає коридорами лікарні, щоб знайти бодай когось! Та коли черговий ескулап таки знайшовся, лікар просто відмовилась лікувати маля. Мовляв, потрібні прилади працюють лише вдень.

— Вона на секунди перестала дихати, і нам сказали, що треба їхати до вас, тому що потрібно зробити рентген.

— Рентген можна зробити лише завтра.

— Та як таке може бути!..

Очевидно, що без діагностики дитину тяжко буде врятувати, але швидка не має часу з‘ясовувати, чому немає рентгену. Ми їдемо на наступні виклики.

Ось квартира хронічного пияка, у якого стався напад епілепсії. Від госпіталізації пацієнт відмовляється, тому вирушаємо далі.

За ніч такого катання і здорова людина може стати калікою. Неможливо навіть уявити, як транспортувати тяжко хворих, з переломами та відкритими ранами у такому авто.

Пізня година. Їдемо до тяжко хворої жінки. Її родичі викликали реанімацію, але їдемо ми – швидка допомога.

Оглянувши хвору, Ганна Сергіївна опускає очі, бо допомогти цій родині без реанімаційного обладнання вона не в силах. Родичі в розпачі:

— Може, крапельницю? Щоб її підтримати якось? Її потрібно підтримати, хоч якось. Вона третій день нічого не їсть. Так би я і швидку викликала, я б реанімацію не викликала…

— Ми не реанімація.

Наша бригада не має в своєму розпорядженні навіть крапельниці і фізрозчину.

«Сьогодні запас лікарських засобів у швидкої екстреної медичної допомоги достатній для того, щоб оте явище, яке було багато років тому, коли швидка приїздить і доводиться бігти, вибачте на слові, родичам за ліками в аптеку, зникло. Такого явища немає», — стверджує  міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

А які ліки у вас є? Чи піти купити щось?

— Так. Фізрозчин.

Журналісти «Знаку Оклику» провели з 209 бригадою більше 10 годин. Потік хворих на нашу бригаду був наче під час війни – виклик за викликом.Бо хворіють всі, а приватні швидкі, де за виклик треба сплатити 500-700 гривень, більшості українців не по кишені.

Медики, які дозволили журналістам «Знаку Оклику» на одну ніч змінити професію, поділились враженнями з колегами з інших місць. За тиждень до нашої редакції почали надходити десятки листів і відеороликів від лікарів швидкої з усієї України.

«Оббивка в салоні зроблена власноруч. Якщо її відсунути, бачимо, що це маршрутка, перероблена в швидку».

«Реанімаційній бригаді потрібна мийка. Ось вона є, тільки не працює. Та вона і не може працювати, оскільки до неї вода не була підведена»…

Сьогодні в законі є норма, яка передбачає збільшення оплати праці фактично на 40% працівникам екстреної швидкої допомоги і застосування інших матеріальних стимулів.

У особливий фінансовий спосіб стимулювати працівників почав головний лікар столичної швидкої. Від такого покращення у київських ескулапів увірвався терпець і вони забили на сполох. Ще б пак — керівництво зробило експертну оцінку карток виїздів бригад і оштрафувало аж півтори сотні працівників київської станції швидкої допомоги.Нібито за помилкові записи – вирахували 30% із зарплатні. Неправильна дата, невірне прізвище чи адреса хворого, а також виправлення у карті коштували третину зарплати. Працівник станції Максим Іонов побачив у таких методах не реформу, а корупційну схему: «Ось вам яскравий приклад корупційної схеми. Куди діваються зекономлені кошти? Що з ними роблять? Ці зняття, ці побори, вони відбуваються регулярно. Гірше за все, що це відбувається під прикриттям гасел головного лікаря про процес реформування екстреної медичної допомоги. То з ким вони хочуть проводити реформу? З бідними нещасними співробітниками?»

Якщо порівняти, чим має бути забезпечена швидка допомога за реформаторським законом із реальним станом речей, треба зробити однозначний висновок: екстрена допомога в Україні відсутня. Є тільки лікарі, справжні ентузіасти, які виживають, попри весь жахливий злиденний стан та нелюдські умови роботи.
Єдина людина, яка відповідає за те, що відбувається, – міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

Знак оклику, ТВі

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Как Калетники «нагнули» Винницу. Расследование

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Исходя из последних событий, область, которая заняла первое место в Украине по голосованию за оппозицию на парламентских выборах 2012, уже отдана одной «семьей», на растерзание другой «семье» — клану Калетников.

Фактически он состоит из «главы тейпа» Григория Калетника – экс-губернатора Винниччины, народного депутата нескольких созывов и председателя аграрного комитета ВР, первого вице-спикера Игоря Калетника, экс-главы таможенной Службы Украины (!) и племянницы Григория Калетника – коммунистки Оксаны Калетник, которая на выборах в мажоритарном округе выбила отца Петра Порошенка – Алексея Ивановича на его же вотчине.

То, что люди для Калетников это пустое место, а тем более оппоненты, было еще раз доказано на парламентских выборах 2012 года, когда Григорий Калетник жестко «решил вопрос» с единственным серьезным конкурентом по округу — олигархом Русланом Демчаком. Не смотря на его фирмы, фитнес-центры, банки, телеканал и многочисленные связи в действующей власти он, после начала активной кампании, «сел» в СИЗО и был отпущен только после того, как снялся с выборов. После заключения он продал большинство своих активов, РД-Банк и телеканал. Вся политическая элита области, от рьяных регионалов, до пламенных оппозиционеров оценила прецедент – переходить дорогу Калетникам или даже вступать в публичные дебаты — себе дороже. Если «обнуляют» киевских мажоров, что говорить о многолетней вотчине группировки «Калетник и Ко»?

Кстати, подающий надежды менеджер, в качестве первого зама губернатора Николая Джиги, Иван Мовчан оказался откровенно слабым управленцем и хозяйственником. Придя к власти, он не только растерялся в динамичном ходе событий региона, совмещая банальный показушный официоз: открытия, награждения, поздравления, и управление экономикой аграрной области, но и начал метаться между несколькими группировками «регионалов» и Петром Порошенко. В чем и был незамедлительно уличен племянницей Григория Калетника, обвинен в сдаче интересов области в пользу Порошенка и вызван на публичные дебаты. Губернатор как-то незаметно проглотил обвинения, но отношения с Калетниками в публичном сегменте кое-как были выровнены.

Выполняя президентские прихоти Януковича, Калетники взялись за подготовку плацдарма и в медиа-пространстве Винницкой области. Ломать через колено свободу слова этим ребятам не привыкать. Так еще в 2008 году И. Калетник возглавил список врагов прессы. Второе место занял его отец – народный депутат от партии регионов, экс-председатель Винницкого облсовета. Григорий и Игорь Калетники подали против самой тиражной винницкой областной газеты «33 канал» восемь исков на общую сумму 710 тыс. грн.

Поговаривают, что тогда «33 каналу» и Калетникам удалось уладить взаимотношения «на будущее» следующим образом. Несколько выигранных у газеты исков, были положены Калетниками под сукно, что стало гарантией лояльности самого влиятельного издания области,  вплоть до сегодняшнего дня, когда практически завершена сделка… по продаже «33 канала» бывшему главе Гостаможни Украины Игорю Калетнику….

К медиа-активам «винницкой Семьи» нужно прибавить несколько Интернет-сайтов, местных и всеукраинских, а также телеканал «Винниччина», который после череды смен владельцев перешел обратно в собственность «Семьи Калетников». Последний владелец – сын Петра Симоненка, якобы отдал телеканал Оксане Калетник, в качестве бонуса, за возможность иметь фракцию в парламенте 7 созыва. Ведь, по действующему регламенту, фракцию может иметь только та политическая партия, представитель которой победил хотя бы в одном мажоритарном округе. Этим представителем и стала Оксана Николаевна, которая по убедительной просьбе брата Игоря Григорьевича уже в парламенте вошла в КПУ и дала возможность коммунистам для масштабных торгов с регионалами.

«Семья» не обошла вниманием и районные коммунальные СМИ. Щедро вскормленные на последних парламентских выборах редакторы районных газет, полностью подконтрольны Калетникам. А это – почти половина «районок» области. Победные 16 и 18 округ – это 10 из 24 районов региона.

Относительно других районов Винницкой области, да и вышеупомянутых, бытует мнение, что Григорий Калетник лично отслеживает все кадровые назначения и ротации в области, вплоть до начальников районных управлений.

Согласитесь, подход этой «семьи» к узурпации власти монументальный.

Какие же можно извлечь итоги из краткого описания борьбы за Сахарный Донбасс? За короткий промежуток 2012—2013 г., группе Калетников удалось окончательно сломать стереотип, что Винницкая область безоговорочная вотчина Петра Порошенка. Последний уже отодвинут ото всех рычагов и предан всеми бывшими соратниками. Тягаться с «винницкой Семьей» мог бы разве что молодой, но рейтинговый мер Винницы Владимир Гройсман. Но и он уже видимо определился с приоритетами на 2015 год, а значит и в верности Калетникам. Доказательством данного факта, является молниеносное увольнения со скандалом председателя регистрационной службы области и города, после небольшого заявления все той же Оксаны Калетник о неэффективности работы регистрационной службы в Виннице, назвавшей ее кормушкой для чиновников. Уточнив при этом, что осталось только понять, какого уровня эти чиновники.

Для все еще колеблющихся и сомневающихся в отданной «винницкой семье» оппозиционной области приведу факт, который как никакой другой подтвердит «действующий табель о рангах».

Большинство читателей знакомо с протокольным церемониалом, который время от времени попадается нам на глаза, в виде сюжетов на ТВ о всевозможных визитах и рабочих поездках первых лиц государства по областям и весям. Так вот, во время последнего визита Януковича в Винницкую область, первым встречающим высокого гостя в аэропорту Гавришовка стал, не губернатор и мер областного центра, а председатель аграрного комитета ВР народный депутат и глава клана Калетников Григорий Николаевич. Если кто-то считает это случайным недоразумением, смею вас разочаровать. Тоже самое произошло и во время визита в область первого вице-премьера и самого реального наследника Николая Азарова – Сергея Арбузова.

Антон Булгаков, Национальное бюро расследований Украины