April 27th, 2013

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

На чем зарабатывает нардеп Немилостивый?

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

По информации, полученныхНациональным бюро расследований Украины от источников в государственном предприятии «Государственный экспертный центр Министерства здравоохранения», депутат Виталий Немилостивый активно лоббирует интересы предприятия «Нижфарм» (Российская Федерация, Нижний Новгород, ул. Салганская, 7) с целью расширения рынка сбыта российской фармацевтической продукции на территории Украины.

В частности, Немилостивый дал указание своим помощникам провести мониторинг потенциальных конкурентов «Нижфарм» (из Индии и Германии).

Также народный депутат дал распоряжение организовать сбор компрометирующих материалов относительно чиновников Минздрава Украины, которые способствовали иностранным фармкомпаниям во внесении ведомостей об их препаратах в Государственный реестр лекарственных средств медицинского назначения.

Внесение препаратов в реестр дает возможность компании претендовать на участие в тендерах во время государственных закупок медикаментозных препаратов.

В дальнейшем нардеп Немилостивый планирует развернуть масштабную кампанию в украинских СМИ относительно «… лоббистской деятельности чиновников в медицинской сфере».

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Вадим Новинский. В начале Радных дел

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Время, когда представители крупного бизнеса стремились попасть в парламент, прошло? Вадим Новинский, бизнес-партнер Рината Ахметова и владелец Smart Holding (№4 в рейтинге 100 богатейших людей с состоянием $1,9 млрд), решил доказать обратное. 23 апреля 2013 года он подтвердил, что намерен участвовать в довыборах в Верховную раду по 224 округу в Севастополе. Необходимость их провести возникла после перехода победителя выборов – Павла Лебедева – из Рады на должность главы Минобороны.

Почему Новинский принял такое решение, он не уточнил. Неизвестно также, пойдет он на выборы как самовыдвиженец или как кандидат от политической партии. В любом случае, о готовности поддержать его уже заявила Севастопольская парторганизация Партии регионов. Но главный вопрос в другом – зачем Новинскому пропуск в Раду, которую другие миллиардеры без сожалений покидают?

Долгая дорога в Раду

До прошлого года Новинского с Украиной связывали только бизнес-интересы – он был гражданином России. Но 29 мая 2012 года президент Виктор Янукович своим указом сделал бизнесмена украинским гражданином. Раз так, рассказывает Николай Охендовский, член Центральной избирательной комиссии (ЦИК), теоретически Новинский мог принять участие в парламентских выборах 2012 года. Ведь, по закону, для этого нужно выполнить два условия: иметь украинское гражданство и прожить в стране последние пять лет.

Новинский этим правом не воспользовался и в выборах не участвовал. Вместо этого он попытался отправить в парламент своего протеже. Василий Федин, генеральный директор Херсонского судостроительного завода (входит в структуру Smart Holding), баллотировался в Раду от ПР по 184 избирательному округу в Херсонской области, но проиграл выборы кандидату от УДАРа Андрею Путилову. Владимир Сальдо, депутат от ПР, который до декабря прошлого года был мэром Херсона, не скрывает, что в городе многие знали – на выборы Федин шел по согласованию с Новинским.

Но и без Федина миллиардер может рассчитывать в парламенте на мощную группу лоббистов в лице регионалов, близких к его бизнес-партнеру Ринату Ахметову. Один из людей, на которых Новинский может положиться – Юрий Воропаев, замглавы фракции ПР, глава комитета по вопросам промышленной и инвестиционной политики, признается, что регулярно общается с бизнесменом, советуется и иногда просит о помощи. Кроме того, нардеп, которого называют одним из самых эффективных лоббистов, регулярно обсуждает с владельцем Smart Holding законопроекты, в том числе – изменения в Трудовой кодекс, изменения в закон об акционерных обществах, закон о трансфертном ценообразовании.

Тем не менее, новость о том, что Новинский идет в Раду, по словам самого регионала, его удивила. «Я никогда от него не слышал, чтобы он собирался в депутаты. Для меня его решение стало полной неожиданностью. Правда, я не общался с ним последние две недели», – признался Воропаев. Этого времени хватило ЦИК, чтобы определиться с датой выборов в 224 округе: голосование пройдет 7 июля в Севастополе.

Будущий бой

В этом городе у Новинского бизнес-интересы. В состав Smart Holding входит Балаклавское рудоуправление им. Горького, на базе которого бизнесмен анонсировал строительство курортного комплекса Balaklava green. Он также владеет футбольным клубом «Севастополь». Но в городе Новинский – нечастый гость. Даже матчи своей футбольной команды бизнесмен редко смотрит с трибуны. По словам Виктора Драчевского, замглавы городской парторганизации ПР, последний раз владелец Smart Holding был на игре «Севастополя» почти год назад, когда его команда играла с «Кривбасом».

«Теперь вот надеемся увидеть его в мае, когда в полуфинале кубка Украины «Севастополь» дома сыграет с «Шахтером», – поясняет Драчевский. Шансы на это высоки, ведь, по словам Воропаева, Новинский регулярно посещает матчи «Шахтера» в Донецке, но основное время проводит в Киеве.

Это вряд ли помешает миллиардеру выиграть выборы в далеком от столицы мажоритарном округе. «Новинский – сильная кандидатура, у него есть шансы на победу», – утверждает Дмитрий Белик. В октябре 2012 года он участвовал в выборах в 224 округе как кандидат от партии «Русский блок», но занял только второе место, проиграв регионалу Лебедеву. В июле Белик еще раз попытается пройти в парламент. Именно его местные эксперты считают главным конкурентом Новинского.

«У Белика есть шансы. Он не первый раз участвует в выборах и имеет стабильный электорат. Поэтому даже Новинскому бороться с ним будет достаточно сложно», – прогнозирует Сергей Кулик, директор севастопольского центра НОМОС. Белик – глава Координационного совета организаций российских соотечественников  Севастополя, традиционно использует в избирательной кампании пророссийские лозунги.

Накануне объявления ЦИК даты довыборов в СМИ появилась информация об еще одном потенциальном сопернике Новинского. Кандидатом от Партии регионов якобы должна стать Галина Гордиенко. Ранее она возглавляла аппарат севастопольской городской организации ПР, а теперь работает заместителем руководителя аппарата первого вице-премьера Сергея Арбузова. Но Драчевский уверяет: таких планов у руководства севастопольской ПР не было.

«Это информационный «вброс». Мы этот вопрос не рассматривали. Насколько мне известно, Гордиенко очень довольна своим нынешним местом работы и в парламент не стремится», – рассказывает регионал. По его словам Владимир Яцуба, глава Севастопольской городской государственной администрации также не намерен баллотироваться в парламент.

Цели и намерения

В Партии регионов и в оппозиции теряются в догадках, зачем Новинскому депутатство. В чем оппоненты сходятся? Во-первых, это решение миллиардер принял самостоятельно. Во-вторых, для человека его уровня депутатский значок – скорее дополнительные хлопоты, чем выгоды.

«Став депутатом, Новинский должен будет регулярно присутствовать в сессионном зале, голосовать, проводить в Раде по две недели в месяц. Не знаю, сколько стоит минута его времени, но если подсчитать, получатся какие-то нереальные деньги», – подчеркивает Павел Ризаненко, нардеп от УДАРа.

С ним согласен и Юрий Трындюк, владелец холдинга «Хлебные Инвестиции», глава Севастопольской городской организации «Батьківщина», депутат Рады V – VI созывов. «Это пустая трата времени, все необходимые законы могут подготовить лоббисты», – уверен оппозиционер.

Но для Новинского поход в Раду может стать началом многоходовки. Во-первых, если в парламент он пойдет от ПР, то официально станет членом бело-голубой команды и таким образом продемонстрирует преданность президенту. Лояльность последнего гарантирует Новинскому допуск к приватизации госактивов. Это особенно актуально на фоне последних конфликтов крупного бизнеса с «Семьей». В частности от властных рычагов были отстранены люди Дмитрия Фирташа, собственника Group DF. Его экс-бизнес-партнер Валерий Хорошковский в декабре прошлого года и вовсе был вынужден покинуть свой пост в Кабмине, а затем, после продажи медиаактивов – и страну.

Кроме прочего, Рада может стать стартовой площадкой для будущего чиновника Новинского. По крайней мере, оттуда делать новую для миллиардера карьеру, если он на это решится, будет проще, чем из его нынешнего кресла.

Максим Каменев, Forbes.ua

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Новую Конституцию притащат на КРАВчучке и примут «по понятиям»?

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

В двадцатых числах мая народу обещают показать новый проект Основного Закона. Согласно заявлению Леонида Кравчука, количество «слуг народа» сократят с 450 до 300, а Верховную Раду превратят в двухпалатный парламент. Но, пожалуй, главный прикол в другом: все это БЕСобразие (противоречащее действующей Конституции и здравому смыслу) должно быть реализовано на так называемом «усьонародном» референдуме.

В стране чудеSS

Что ни говори, а «благодаря» власть имущим мы живем в стране чудеSS.

Почти три года назад Конституционный суд «оживил» Основной закон-1996, успешно «омолодив» родимую до боли страну на добрых полтора десятка лет. Еще одним чудом можно считать политическую реанимацию 79-летнего Леонида Кравчука, с легкой руки которого начались очередные конституционные процессы.

Все-таки Леониду Макарович нужно отдать должное: он – мастер на все руки. За что не возьмется — обязательно доведет до «логического» конца: в 1990 году стал членом Политбюро ЦК КПУ, а в 1991 – ленинская партия потеряла в Украине свою былую власть и популярность (ее рейтинг упал до уровня городской канализации).

С провозглашением независимости новоиспеченный наставник достиг значительных «успехов» благодаря развалу Черноморского морского пароходства и Черноморского флота, невиданной гиперинфляции и колбасно-спичечному кризису. А через неполных три года он досрочно передал президентское кресло Леониду Кучме, от которого позже получил звание Героя Украины «за выдающийся личный вклад в становление и развитие независимого Украинского государства».

После того, как Леонид Макарович стал членом еще одного политбюро (СДПУ(о)), медведчуковская партия медленно, но уверенно канула в Лету.

Вдобавок ко всему, у экс-президента есть еще один (особый) талант: агитировать за своих кандидатов так, чтобы они непременно «пролетіли» (как известная вещь над известным городом). В 1999 году он «помог» Григорию Суркису завоевать кресло киевского мэра для… Александра Омельченко, в 2004 – так «заагитировал» за одного Виктора (Януковича), что к власти пришел другой Виктор (Ющенко). А если бы во время зимней гонки-2010 наш герой не выступил на стороне Юлии Владимировны, то сегодня Виктор Федорович, наверное, сидел бы не на Банковой.

Видимо, теперь, по закону политжанра, Кравчуку не остается ничего другого, как запрягаться в тележку «его имени» и тянуть через Банковую и Грушевского более «нужный» Основной Закон. Ведь, несмотря на свой очень почтенный возраст, Леонид Макарович любезно согласился потрудиться и на ниве так называемой «конституционной ассамблеи». Почему так называемой? Потому что речь идет о виртуальном органе, с помощью которого готовится вполне реальный сценарий: организация всеукраинского референдума для принятия новой Конституции.

Ничего нового здесь нет. Заручившись поддержкой Леонида Макаровича, Виктор Федорович сможет уверенно шагать по тропинке … Виктора Андреевича. Вспомним, как во времена своего президентства Ющенко призывал «все украинское общество присоединиться к необходимой дискуссии на тему конституционной реформы». То же самое сегодня делает и Янукович. Разыгрывая свою трагикомедию, президентская рать забыла о самом главном: действующая Конституция не предусматривает механизма своего принятия путем всенародного волеизъявления.

Итак, правовой базы для изменения Основного закона у Банковой нет. А что же есть? Пожалуй, только одно: угроза полной анархии. «Продавливание» новой Конституции через референдум может привести к существованию двух вариантов Основного закона! Одни политсилы будут воевать за проект Кравчука-Януковича, другие – за «кучмовский». Очередное обострение политической борьбы приведет к тому, что проблемы сбалансированности ветвей власти повиснут в воздухе. А на первый план выйдут вопросы двойного гражданства, второго государственного языка, федеративного устройства государства и другие темы, вызывающие в обществе сплошные споры и ссоры.

Курсом «покращення»

Прикрываясь сочувствием за народ, нынешние руководители забывают о самом главном: всеукраинский референдум провозглашается не по желанию узкого круга Банковой, а по требованию не менее трех миллионов граждан Украины, имеющих право голоса. Президент своим указом уполномоченный не инициировать, а только фиксировать сам факт проведения всенародного обсуждения. И это еще не все. Согласно требованиям Основного закона, принятие изменений на референдуме осуществляется только в части вопросов, предусмотренных следующим разделам: I — «Общие положения», III — «Выборы. Референдум», XIII — «Внесение изменений в Конституцию Украины» (при условии, что эти изменения поддержали не менее двух третей от конституционного состава Верховной Рады).

К сожалению, игры вокруг Основного закона уже зашли слишком далеко. И это понятно: Донбасс, как известно, «порожняк не гонит». В этом можно убедиться на примере президентского указа №224/2011. В его первом пункте черным по белому написано: «Поддержать инициативу Кравчука Леонида Макаровича, Президента Украины в 1991—1994 годах относительно создания Конституционной ассамблеи для подготовки изменений в Конституцию Украины».

Не менее странным выглядит и четвертый пункт: «Кабинету министров Украины обеспечивать по обращению Президента Украины в 1991—1994 годах Кравчука решение вопросов относительно создания надлежащих условий для деятельности научно-экспертной группы по подготовке Конституционной ассамблеи, освещения ее работы».

Итак, теперь правительство Азарова обязано выполнять все прихоти деда Лени. Эх, жаль, что до этого счастливого момента не дожила главная героиня оранжевой революции — бабка Параска. Если бы она не отошла в мир иной, то, возможно, получила бы шанс попасть в состав новоиспеченной «научно-экспертной» группы. И тогда обсуждение Основного закона было бы гораздо «народне» — живее и веселее.

Рискнем предположить, что с подачи Леонида Макаровича Виктор Федорович «порадует» нас еще одним указом. Скажем, примет решение о «всенародном референдуме», тем самым превращая всех граждан страны в экспертов по разработке нового Основного закона. А потом на наши уши розвешают очередную порцию лапши о свободе народа и развитии «Украины для людей». Конечно, такая «референдумщина» к верховенству закона и права не имеет никакого отношения. На ней побеждает не народ, а тот, кто умело использует достижения определенных направлений психологии для обмана избирателей (которых из-за некомпетентности можно «накормить» чем угодно). Простые люди – специалисты в совершенно других сферах (слесари, сантехники, зоотехники, токари, пекари, врачи и др.). Их можно легко дезинформировать и даже зомбировать, как в свое время делали Гитлер, Сталин и другие «дуче-каудильо».

Такое впечатление, что на властном олимпе не знают или не хотят знать о решении Конституционного суда N3-рп/2000 от 27 марта 2000 года (дело о референдуме по народной инициативе). Уже тогда судьи КС дали отрицательный ответ на вопрос: «Согласны ли вы с тем, что Конституция Украины должна приниматься путем всеукраинского референдума?». Согласно выводам КС, утверждать Основной закон путем всенародного голосования нельзя по одной простой причине: сама Конституция этого не предусматривает (она установила четкий порядок внесения изменений в основные положения).

Итак, принимать новую редакцию главного законодательного документа государства без участия Верховной Рады категорически запрещается. В противном случае, зачем же тогда законодательный орган? Или его вообще ликвидировать и жить не по законам, а «по понятиям»?

Валентин Ковальский, sprotiv.org

nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро

Афери гауляйтера Олександра Попова

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Витрачати кошти на власний піар – одна з цілей нинішньої влади загалом і гауляйтера Попова – зокрема. Жодної копійки не було витрачено на справжню благодійність або щось користе для киян. А от змарнованих коштів на псевдо потрібні проекти  — більш ніж достатньо.

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів.

На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це — теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк.

Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам.

«Картка киянина» -  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого «надсучасного дива» міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП «Фармація». Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це «диво техніки» як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого «дива техніки» 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». «Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту”, — заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу «Картки киянина» стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, — новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

«Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими», — заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, — стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи — зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам’яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…” Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011—2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» — 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011—2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013—2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аерації взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з’єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес — уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з’явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою «візитівок столиці», ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники «Зеленбуду», які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

Віктор Таранов, Національне бюро розслідувань України