?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Flag Next Entry
Псевдожурналіст та екс-вертухай Тарас Чорноіван може знову потрапити до Стрижавської колонії?
nacburo, національне бюро розслідувань, нацбюро
nacburo

Запись опубликована НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ. Please leave any comments there.

Новина про затримання Тараса Чорноівана, власника і редактора газети «Тарасова правда», за вимагання 400 тисяч гривень з одного із персонажів своїх публікацій, мене абсолютно не здивувала. До цього все йшло, відколи «Тарасова правда» почала обливати помиями чи не всіх відомих вінничан: Порошенка, Домбровського, Мовчана, Гройсмана… Дехто називав це — «просто бізнес». Нормально, так?

Здивувало інше. Чому цього не сталося раніше і яка вражаюча купа «гівносайтів» для мочилова «клієнтів» знаходилась на вилучених міліцією серверах.

Що це за вінницький Вікілікс і хто такий цей Чорноіван, спитаєте ви. Ну, по-перше, зовсім не Wikileaks, а Чорноівана навіть місцеві журналісти не знали ще кілька місяців тому. Вперше до медіа бувший зонівський вертухай прибився, коли випускав пробютівську газетку «Від А до Я». Після чого заробляв уже т.з. «говносайтами» (по змісту контенту)– taras-ua.com, ord-02.com, forumtp.net та інші.

Схема «бізнесу» проста, як двері в сільському клубі – банальне мочилово репутації. На створених сайтах розміщується усіляка «заказуха» та копіпаст матеріалів про учасників різних конфліктів — рейдерських, економічних, політичних, партійних. Хочеш, щоб матеріал зник, бо ж в інтернеті й ділові партнери, і діти твої ходять — плати. За відгуками жертв шантажу, зняття однієї статті з одного сайту оцінюється в 500 доларів, «стопінг (це таку «бізнес-назву» придумали для нерозміщення інформації по конкретній людині чи організації) — 3.000 доларів на рік.

«Против тех, кто отказывается заплатить, начинается массовая информационная атака – количество грязных статеек растет, как снежный ком», — описується схема Чорноівана на сайті obozrevatel.com.

Щоправда, в цьому т.з. бізнесі, як у відомому анекдоті «є нюанс». Заробляють найбільше «попередники», які першими придумали схему і сформували «ринок» викидів компроматів та псевдокомпроментуючої інформації. Чорноівану, схоже, діставалися лише відсотки за розміщення чужого компромату від центрових чорнушних сайтів та випадкові підробітки, як от з горілчаним олігархом Черняком, який тупо башляє всім медіа-кілерам, щоб не тиражували негативу від конкурентів. Втім, судячи з того, що матеріали про Черняка вже довгий час висіли в топі «Тарасової правди», навіть він забив на вінницького «говномета».

Тому Чорноіван намагався підсидіти «попередників» в стилі порушника конвенції синів лейтенанта Шмідта із «Золотого теленка» — Паніковського, який промишляв на чужій території, за що й був побитий. Чорноівана теж уже били і не виключено, що «свої». Класика.

Просто як збірників анекдотів читаються образи цих кадрів один на одного, коли вони відкрито розказують, хто у кого шапку вкрав. Так, наприклад, сайт «Тема» в матеріалі «Тарас Чорноиван с «Тарасовой правды» ворует чужие тексты» скаржиться, що він поцупив статтю про зятя «приватівського» мілліардера Боголюбова: «Чернявский оперативно оплатил снятие материалов с сайтов, да вот с единственным ресурсом номер не прошел: сайт «Тарасова правда» снимать не согласился. Нет-нет, дело тут не в принципиальности. Руководитель сайта Тарас Чорноиван, тихо сидя в провинции, ничего самостоятельно не производит – работает чисто в стиле «копи-паст». Просто с Чернявского потребовали больше денег, чем он хотел заплатить. Тот взял паузу, а «Тарасова правда», дабы поторопить клиента, вывесила на главной странице баннер со ссылкой на статью, ему посвященную».

«Антикорупційний портал» теж скаржиться, що «Cкандальный журналист Тарас Черноиван – вор и преступник!» А чому, бо «копирует материалы наших авторов без ссылки на первоисточник». Один з авторів навіть додумався викласти в інтернет свою переписку з Чорноіваном щодо «підтримки теми, про яку з ним не домовлялись»…

«— Исходное сообщение —
От кого: «Oleksandr Rul»
Кому: info@politica-ua.com, taras-pravda@ukr.net
Дата: 10 января 2013, 12:01:26
Тема: vid Oleksandr Rul
На вашому сайті розміщено матеріал про «конверти», скопійований з мого сайту: www.viky.com.ua До того ж без дозволу. У даний час матеріал втратив свою актуальність, тому прошу видалити його.
———Відповідь1: 10 січня 2013, 12:36:29
Тарасова Правда
1 вариант) http://natribu.org
2 вариант) 1000$».
Якщо хто не знає, natribu.org — це «Официальное представительство НАХ@Й в интернете. Сюда посылают@».

До речі, місцеві герої публікацій — Домбровський, Порошенко, Мовчан, Гройсман – теж відправляли Чорноівана в район все тих же трьох букв. Як у відомому фільмі, — «піратам викупу не платимо».

Це я до того, що не потрібно робити з Чорноівана якогось суперпупермедіакіллера, хоч він і розхвалював себе таким іншим журналістам. Ні разу Чорноіван не Петров-«Люмпен», і навіть не Гладчук.

Тому вражаючі як для Вінниці відкупні у 400 тисяч викликали б запитання у будь-якої міркуючої людини. Чому така сума, якщо на ринку заказух, згідно рейтингу «Продажних ЗМІ та редакторів», одна стаття оцінюється не дорожче 800-2000 доларів. Але Чорноіван вирішив, що це удача – от поперло, так поперло…

За офіційною версією Чорноіван вимагав 400 тисяч гривень за зняття з сайту провокаційних статей щодо ректора одного із вузів (неофіційно називають В.Мороза). Ректору виписали кілька рахунків на зазначену суму нібито за надання рекламних послуг. Під час спроби зняти з рахунку першу проплату в розмірі 100 тисяч Чорноівана й затримали.

Коли дехто каже, що це могла бути дійсно реклама, фахівці не просто сміються, вони пацтолом. Не ті ресурси в Чорноівана для розміщення реклами, і не ті гроші. На таку суму можна надрукувати цілу фуру макулатури і всю Вінницю заклеїти своїм фейсом – на 500 бігбордів по 100-200 доларів оренди з друком вистачить, і я навіть не знаю, чи є в місті така кількість носіїв.

Тому, мабуть, насправді Чорноіван мав справу з «троянським» посередником, який навіть не торгувався. А вінницький «Паніковський», як це часто буває з райцентрівськими провінціалами та бувшими мєнтами, від жадібності розкрив варєжку і подумав, що впіймав за хвіст золоту рибку, яку обдере до останньої луски. Чим це закінчилось – ви вже знаєте.

Далі з деталями схеми шантажу і вимагання розбиратимуться слідчі. Заодне з’ясується, можливо, і хто фінансував «Тарасову правду».

  • А також, хто був замовником безпрецедентної чорнухи під час виборів у Вінниці по 11-му округу і чи не Чорноіван друкував оті лже-газетки.
  • Імена журналістів і копірайтерів, які копіювали та перелицьовували чорнуху, — до речі, декого з цих анонімів я знаю і не дивуюсь, що від них смердить лайном навіть в соцмережах.
  • В якому вузі і чи наймав студентів для інтернет-троллінгу на форумах інших сайтів.
  • Можливо, хоч постфактум висловляться нарешті національні сили щодо намагань Чорноівана порівнювати себе з Тарасом Шевченко, портрет якого він розміщував на логотипах своєї газети та сайту поряд із власним зображенням.
  • І врешті, чи посадять Чорноівана? Порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 189 Кримінального кодексу (вимагання, що завдає значної шкоди потерпілому) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. А враховуючи «вертухаївську» кар’єру Чорноівана у Стрижавській колонії, опинитись по той бік колючки для нього вкрай критично.

Чому я пишу це, спитаєте, чого це мене торкає?

Тому, що проблема навіть не в грошах, які Чорноіван намагався вибивати з «багатеньких буратін». Цим займаються, зрештою, і багато структур та установ в законі. Але такі чорноівани, експлуатуючи образ журналіста й прикриваючись ним, підривають своїм інформаційним тероризмом та рекетом рештки довіри до справжніх ЗМІ та місії мас-медіа.

Тому ні я, ні жоден із знайомих журналістів і не говорять наразі про фахову солідарність. Тому що Чорноіван – це псевдожурналіст, який дискредитує саме поняття цієї професії. Він і йому подібні ніколи не займались і не збираються займатись журналістикою, як соціальною комунікацією між людьми та владними й іншими інституціями.

Ви бачили на цих говносайтах приміром скаргу рядової людини на тариф водоканалу і редакційний розбір польотів з тими ж комунальниками, коментарями чиновників. А ось вам фіг! Їх цікавлять виключно відомі персони, що турбуються власним реноме і тому нервово реагують, коли їх починають спеціально обливати брудом, щоб потім, за певну суму, запропонувати послуги по «зачистці» таких статей в інтернеті.

Приведу простішу аналогію. До вас додому приходить сантехнік зробити профілактику унітазу. Але замість чистки труб він просто затикає брудним лантухом нижній стояк і за надцять хвилин з вашого туалету починають фонтанувати «аналізи» сусідів зверху. Ви в шоці, а сантехнік стоїть в закоцяних чоботах на вашому улюбленому килимку в коридорі із слідами євроремонту, чухає такими ж закоцяними руками потилицю й натякає, що є в нього «одна імпортна прокладка», все ще можна поправити. І ви за ту «прокладку» вже готові заплатити, як за італійську душову кабіну, бо ж потік лайна плюскотить уже на порозі вашої спальні…

Сантехнік такий довго на роботі втримався б, скажіть? А от Чорноіван навіть бригадиром став і рулить цілою бригадою «унітазних мастєров», які влаштовують говнопотопи. Яке співчуття може бути до них у професійних журналістів? Після цих «мастєров» люди бояться взагалі мати справу з редакціями, мовляв, ви там усі такі.

Ні, на щастя, не всі. Принаймі поки що. Сподіваюсь, що даний прецедент стане уроком хоча б для тих молодих колег, що подались копірайтерами в деякі новостворені агенції. Хлопці з дівчатами, не пиляйте гіляку, на якій сидить сьогодні вся наша інтернет-спільнота.

Юрій Пархомчук, Національне бюро розслідувань України



Comments Disabled:

Comments have been disabled for this post.